ј
Ѕ ¬
√ ƒ
≈ ∆
« »
Ћ
ћ Ќ
ќ ѕ
– —
“ ”
‘ ’
÷ „
Ў Ё
ё я
–еферат: –имское право (юр.)
–имское право (юр.)
ƒипломний проект
У—успiльний i державний лад –иму у перiод республiки та змiни його
у перiод монархiњФ.
«м≥ст
≤ ¬ступ ЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ2
≤≤ «м≥ни у сусп≥льному житт≥ –иму напередодн≥ встановленн¤ республ≥ки ЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ..7
≤≤≤ ≈поха республ≥ки
1) державний устр≥й –иму до поч. ≤≤≤ ст. до н.е. .Е14
2) римське сусп≥льство до початку ≤≤≤ ст. до н.е. Е.20
IV –озвиток законодавства
1) закони ƒванадц¤ти таблиць ЕЕЕЕЕЕЕЕ.Е27
2) розвиток римського права ЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ..31
3) правове становище римських громад¤н ЕЕЕ.Е.41
а) пон¤тт¤ Уособи" ≥ правоздатност≥
б) правове становище римських громад¤н
в) правове становище латин≥в ≥ перегрим≥в
г) правове становище раб≥в
д) правове становище в≥льнов≥дпущенник≥в
Ї) правове становище колон≥в
е) юридичн≥ особи
V «м≥ни у сусп≥льному житт≥ напередодн≥ та у пер≥од ≥мпер≥њ
сусп≥льний та державний устр≥й древнього
–иму в середин≥ ≤≤ ст. до н.е. ЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ55
3) соц≥альний лад –имськоњ ≥мпер≥њ в ≤-≤≤ ст. н.е. Е..60
2) особливост≥ пол≥сноњ ≥деолог≥њ ....ЕЕЕЕЕЕЕ65
Ћ≥тература ЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ74
¬ступ
≤стор≥¤ давнього –иму Ї одним з найважлив≥ших етап≥в всев≥тньоњ ≥стор≥њ. ¬ивченн¤ римськоњ ≥стор≥њ важливе та ц≥каве тим, що на њњ приклад≥ можливо просл≥дкувати за зародженн¤м, розкв≥том та занепадом рабовласницького сусп≥льства та держави в њх найб≥льш розвинених класичних формах.
–им створив ту систему правовового урегулюванн¤, ¤ка була УприреченаФ на ≥снуванн¤ у дуже великому пром≥жку часу. ÷¤ система визначала на кожному етап≥ розвитку держави шл¤хи розвитку сусп≥льства та самого державного ладу.
–имське право займаЇ в ≥стор≥њ людства вин¤ткове м≥сце: воно пережило народ, що створив його ≥ дв≥ч≥ п≥дкорило соб≥ св≥т.
«ародилос¤ воно в далек≥й глибин≥ часу тод≥, коли –им ¤вл¤в собою маленьку общину серед багатьох ≥нших под≥бних же общин середньоњ ≤тал≥њ. як ≥ весь прим≥тивний склад житт¤ ц≥Їњ общини, римське право ¤вл¤ло собою тод≥ нескладну, багато в чому архањчну систему. ≤ ¤кби воно залишилос¤ на ц≥й стад≥њ, воно, звичайно, було б давним-давно загубилено в арх≥вах ≥стор≥њ.
јле дол¤ вела –им до ≥ншого майбутнього. Ѕорючись за своЇ ≥снуванн¤, маленька civitas Roma поступово росте, поглинаючи в себе ≥нш≥ сус≥дн≥ civitates, ≥ м≥цн≥Ї в своњй внутр≥шн≥й орган≥зац≥њ. „им дал≥, тим все б≥льш ≥ б≥льш розшир¤Їтьс¤ њњ територ≥¤, розповсюджуЇтьс¤ на всю ≤тал≥ю, захоплюЇ сус≥дн≥ острови, перекидаЇтьс¤ на все побережж¤ —ередземного мор¤, ≥ на сцен≥ ≥стор≥њ з'¤вл¤Їтьс¤ величезна держава, що об'ЇднуЇ п≥д своЇю владою майже весь тогочасний культурний св≥т; –им став синон≥мом св≥ту [III. 4; 5].
–азом з тим –им зм≥нюЇтьс¤ ≥ внутр≥шньо: старий патр≥архальний лад руйнуЇтьс¤, прим≥тивне натуральне господарство зам≥нюЇтьс¤ складними економ≥чними в≥дносинами. Ќове житт¤ вимагаЇ найвищого напруженн¤ вс≥х сил, вс≥х зд≥бностей кожного окремого ≥ндив≥да. ¬≥дпов≥дно до цього римське право м≥н¤Ї св≥й характер, перебудовуючись по початках ≥ндив≥дуал≥зму: свобода особистост≥, свобода договор≥в ≥ запов≥т≥в робл¤тьс¤ його нар≥жними камен¤ми.
¬≥дносини в≥йськов≥ ≥ пол≥тичн≥ привод¤ть –им ≥ до зм≥н у економ≥ц≥. “им часом, ще задовго до по¤ви –има на сцен≥ всесв≥тньоњ ≥стор≥њ на побережж≥ —ередземного мор¤ йшов пожвавлений м≥жнародний торговий обм≥н: ™гипет, ‘≥н≥к≥¤, √рец≥¤, арфаген давно вже знаходилис¤ один з одним в пост≥йних торгових в≥дносинах. –им неминуче вт¤гувавс¤ в цей м≥жнародний об≥г, ≥ по м≥р≥ того, ¤к в≥н робивс¤ центром пол≥тичного житт¤ св≥ту, в≥н ставав також центром св≥тового торгового об≥гу. Ќа його територ≥њ безперервно зав'¤зувалис¤ неск≥нченн≥ д≥лов≥ в≥дносини, в ¤ких брали участь торговц≥ р≥зних нац≥ональностей; римськ≥ маг≥страти повинн≥ були розбирати суперечки, ¤к≥ виникали з цих в≥дносин, повинн≥ були виробл¤ти норми дл¤ вир≥шенн¤ цих суперечок. —таре римське нац≥ональне право дл¤ ц≥Їњ мети не п≥дходило; необх≥дно було нове право, ¤ке було б в≥льне в≥д вс¤ких м≥сцевих ≥ нац≥ональних особливостей, ¤ке могло б однаково задовольнити римл¤нина ≥ грека, Їгипт¤нина ≥ галла. “реба було не ¤ке-небудь нац≥ональне право, а право всесв≥тнЇ, ун≥версальне. ≤ римське право проникаЇтьс¤ цим початком ун≥версальност≥; воно вбираЇ в себе т≥ звичањ м≥жнародного об≥гу, ¤к≥ до нього в≥ками виробл¤лис¤ в м≥жнародних стосунках; воно додаЇ њм юридичну ¤сн≥сть ≥ м≥цн≥сть.
“ак виникало те римське право, ¤ке стало пот≥м загальним правом усього античного св≥ту. ѕо сут≥ творцем цього права був, таким чином, весь св≥т; –им же був лише тим лаборантом, ¤кий переробив найважлив≥ш≥ звичањ м≥жнародного об≥гу ≥ злив њх в Їдине, разюче по своњй стрункост≥, ц≥ле. ”н≥версал≥зм ≥ ≥ндив≥дуальн≥сть - основн≥ початки цього ц≥лого.
ћайстерно розроблене в др≥бниц¤х безприкладною юриспруденц≥Їю класичного пер≥оду, римське право знайшло соб≥ пот≥м остаточне завершенн¤ в знаменитому зведенн≥ Corpus Juris Civilis ≥мператора ёст≥н≥ана, ≥ в такому вигл¤д≥ було залишене новому св≥ту. «ал≥зний колос, що тримав в своњх руках дол≥ св≥ту, стар≥в: р≥зноман≥тна народн≥сть, що входила до складу всесв≥тньоњ римськоњ держави, т¤гнулас¤ в р≥зн≥ сторони; з кордон≥в давили варвари нов≥ претенденти на активну участь в св≥тов≥й ≥стор≥њ. Ќаступив момент ≥ вони ринули могутн≥ми потоками ≥ затопили весь античний св≥т. Ќастала неспок≥йна епоха великого переселенн¤ народ≥в, ≥ здаЇтьс¤, що вс¤ багата культура старовини загинула назавжди, що порвалис¤ вс≥ зв'¤зки м≥ж старим ≥ новим, що ≥стор≥¤ зовс≥м закреслюЇ стор≥нки минулого ≥ починаЇ писати все наново.
јле це "здаЇтьс¤" Ц хибне. Ќа де¤кий час, д≥йсно, х≥д людського культурного розвитку неначе припин¤Їтьс¤; новий людський матер≥ал, що вливс¤ великою масою потребуЇ попередньоњ обробки. ƒек≥лька в≥к≥в проходить в безперервному пересуванн≥ нових народ≥в, в њх взаЇмних з≥ткненн¤х; прибульц≥ ще не можуть освоњтис¤ на нових м≥сц¤х, рухаютьс¤, влаштовуютьс¤. Ѕагато ц≥нного, звичайно, гине при цьому з античноњ культури, але не все.
ћало помалу неспок≥йний пер≥од переселенн¤ ≥ улаштуванн¤ проходить. Ќов≥ народи починають вести б≥льш або менш спок≥йне житт¤, розвиваютьс¤, ≥ ще через дек≥лька стол≥тть наступаЇ момент, коли все, що було продумане ≥ створене античним ген≥Їм, робитьс¤ зрозум≥лим ≥ ц≥нним його спадкоЇмц¤м. ЌаступаЇ одне за ≥ншим в≥дродженн¤ античного права, античноњ культури, античного мистецтва.
ѕриродний економ≥чний розвиток нових народ≥в приводить њх також мало помалу до м≥жнародних торгових в≥дносин. «нов, ¤к в старому св≥т≥, на грунт≥ м≥жнародного обм≥ну сход¤тьс¤ один з одним представники р≥зних нац≥ональностей, ≥ знов дл¤ регулюванн¤ цього обм≥ну виникаЇ потреба в Їдиному загальному прав≥, прав≥ ун≥версальному. «нов економ≥чний прогрес вимагаЇ зв≥льненн¤ особистост≥ в≥д вс¤ких феодальних, громадських ≥ патр≥архальних пут, вимагаЇ наданн¤ ≥ндив≥ду свободи д≥¤льност≥, свободи самовизначенн¤. ≤ спадкоЇмц≥ згадують про покинутий ними запов≥т античного св≥ту, про римське право, ≥ знаход¤ть в ньому ¤краз те, що було потр≥бно.
–имське право робитьс¤ предметом вивченн¤: воно починаЇ застосовуватис¤ в судах: воно переходить в м≥сцев≥ ≥ нац≥ональн≥ законодавства, зд≥йснюЇтьс¤ те, що носить назву рецепц≥њ римського права. ” багатьох м≥сц¤х Corpus Juris Civilis ёст≥н≥ана робитьс¤ пр¤мо законом. –имське право воскресло дл¤ нового житт¤ ≥ у другий раз об'Їднало св≥т. ¬есь правовий розвиток «ах≥дноњ ™вропи йде п≥д знаком римського права аж до цього часу: лише з часу вступу в д≥ю нового загальногерманського цив≥льного положенн¤ лише з 1 с≥чн¤ 1900 р. зникла формальна д≥¤ ёст≥н≥ан≥вського «веденн¤ в тих частинах Ќ≥меччини, в ¤ких воно ще збер≥галос¤ [II. 7; 8]. јле матер≥альна д≥¤ його не зникла ≥ тепер: все саме ц≥нне з нього перелите в параграфи ≥ статт≥ сучасних кодекс≥в.
–имське право визначило не т≥льки практику, але ≥ теор≥ю. Ѕезперервне багатов≥кове вивченн¤ римського права, особливо залишк≥в римськоњ юридичноњ л≥тератури, формувало юридичне мисленн¤ «ах≥дноњ ™вропи ≥ створювало сильний клас юрист≥в, кер≥вник≥в ≥ д≥¤льних пом≥чник≥в у вс¤к≥й законодавч≥й робот≥. ќб'Їднуючи ™вропу на практиц≥, римське право об'Їднувало њњ ≥ в теоретичному план≥: юриспруденц≥¤ французька працювала весь час пл≥ч о пл≥ч з юриспруденц≥Їю н≥мецькою або ≥тал≥йською, говорила з нею на одн≥й ≥ т≥й же мов≥, шукала дозволи одних ≥ тих же проблем. “ак виникала на грунт≥ римського права дружна сп≥льна прац¤ вс≥Їњ Ївропейськоњ юриспруденц≥њ, що продовжувала роботу мислител≥в античного св≥ту: факел, засв≥чений ¤ким небудь римським ёл≥аном або ѕап≥нь¤ном, через неск≥нченний ланцюг рук, що зм≥н¤лис¤ д≥йшов до сучасних вчених вс≥х нац≥й.
“ака ≥сторична дол¤ римського права. Ѕувши синтезом ус≥Їњ юридичноњ творчост≥ античного св≥ту, воно л¤гло пот≥м ¤к п≥дмур≥вок дл¤ правового розвитку нових народ≥в, ≥ ¤к такий п≥дмур≥вок, загальний дл¤ вс≥х народ≥в «ах≥дноњ ™вропи, воно вивчаЇтьс¤ повсюди в Ќ≥меччин≥, ‘ранц≥њ, ≤тал≥њ, јнгл≥њ ≥ т.д. Ѕувши базисом, на ¤кому в≥ками формувалас¤ юридична думка, воно вивчаЇтьс¤ ≥ тепер, ¤к теор≥¤ цив≥льного права, ¤к правова система, в ¤к≥й основн≥ юридичн≥ ≥нститути ≥ пон¤тт¤ знайшли соб≥ найб≥льш чисте в≥д вс¤ких випадкових ≥ нац≥ональних забарвлень вираженн¤. Ќедаремно в колишн≥й час воно вважалос¤ за самий писаний розум, за ratio scripta.
¬олею нашоњ ≥сторичноњ дол≥ ми, украњнц≥, були довгий час в≥др≥зан≥ в≥д сп≥лкуванн¤ з «ах≥дною ™вропою, залишалис¤ чужими њњ культур≥, ≥, коли, нарешт≥, перепони, що в≥дд≥л¤ли нас зникли, ми опинилис¤ в хвост≥ загальнолюдського руху. ¬≥дстали ми ≥ в област≥ права. ≤ ¤кщо ми хочемо в цьому останньому в≥дношенн≥ пор≥вн¤тис¤ з ™вропою, ¤кщо ми хочемо говорити з нею на одн≥й мов≥, ми повинн≥, принаймн≥ в школ≥, освоњтис¤ з основами загальноЇвропейського права з правом римським. якщо воно повсюдно Ї основою юридичноњ осв≥ти, то у нас дл¤ цього причин ще б≥льше.
јле вивченн¤ римського права аж н≥¤к не повинне приводити до сл≥поњ в≥ри в його непогр≥шн≥сть, до в≥ри в те, що дал≥ йти н≥куди. “ака в≥ра була б противна ≥стор≥њ, була б противна ≥ тому духу в≥льного досл≥дженн¤, ¤ким були сповнен≥ сам≥ творц≥ римського права Ц римськ≥ юристи. √аслом сучасноњ юриспруденц≥њ Ї знаменитий висл≥в ≤Їр≥нга: Фdurch das romische Recht, aber uber dasselbe hinaus" "через римське право, але уперед, дал≥ його". «асвоњвши те, що було створено предками, нащадки повинн≥ працювати дал≥ сам≥, бо правов≥ проблеми не так≥, щоб вони могли бути вир≥шен≥ раз ≥ назавжди. Ќов≥ умови пост≥йно ставл¤ть на чергу нов≥ задач≥, ≥ юриспруденц≥¤ повинна пост≥йно залишатис¤ на своЇму посту. ѓњ вищим покликанн¤м, њњ боргом перед народом Ї осв≥тленн¤ умов, що зм≥нюютьс¤ в ≥стор≥њ ≥ виникаючих в зв'¤зку з ними проблем. Ѕути попереду народу, осв≥тлювати йому шл¤х, направл¤ти його правосв≥дом≥сть до блага ≥ правди в людських в≥дносинах - такий ≥стиний обов'¤зок юриспруденц≥њ ≥ њњ окремих представник≥в.
–озвиток держави, сусп≥льства знаходитьс¤ в пр¤м≥й залежност≥ в≥д розвитку права. ќсь саме чому у прац≥ буде розгл¤датис¤ розвиток держави та сусп≥льства саме через призму розвитку права та еволюц≥њ правових в≥дносин.
«м≥ни у сусп≥льному житт≥ –иму напередодн≥ встановлен¤ –еспубл≥ки
¬становленню –еспубл≥ки передував ÷арський пер≥од розвитку –иму.
ѕри встановленн≥ основних рис сусп≥льного устрою царського пер≥оду велике значенн¤ мають р≥зн≥ пережитки давн≥х установ, ¤к≥ залишалис¤ в римському лад≥ ≥ в наступному епос≥. —ам ≥нститут царськоњ влади продовжував ≥снувати в особ≥ одного з вищих жрец≥в, що носив назву rex sacrorum.
–≥д ≥ с≥мТ¤
÷арська епоха була перех≥дною в≥д перв≥сного громадського ладу до класового сусп≥льства. ќсновною сусп≥льною одиницею був батьк≥вський екзогамний р≥д. ѕережитки родових в≥дносин збер≥галис¤ ≥ в ≥сторичну епоху. „лени роду були пов'¤зан≥ взаЇмним правом успадкуванн¤. ¬они мали загальн≥ рел≥г≥йн≥ св¤та, а також загальне кладовище. ” ранню епоху р≥д мав загальн≥ земельн≥ волод≥нн¤. –одич≥ повинн≥ були взаЇмно захищати один одного. –иси родового ладу збер≥галис¤ в римських ≥менах. ≤мена римл¤н складалис¤ з двох, а в подальший час часто з трьох, ≥нод≥ нав≥ть б≥льше частин. ѕерша частина - це особисте ≥м'¤ (рrаеnomen), друга - родове ≥м'¤ (nomen); згодом трет¤ частина, що з'¤вилас¤, пр≥звисько (cognomen), означала г≥лку роду, або в≥дносилас¤ т≥льки до даноњ особи. Ќаприклад: ѕубл≥й (особисте ≥м'¤) орнел≥й (родове ≥м'¤) —цип≥он (пр≥звисько, що в≥дноситьс¤ до г≥лки роду) јфриканський (почесне ≥ндив≥дуальне пр≥звисько) —тарший (на в≥дм≥ну в≥д ≥ншого. ћолодшого). ” царську ≥ ранню республ≥канську епоху було т≥льки особисте ≥м'¤ ≥ родове [II. 5, 94].
ќкрем≥ с≥м'њ могли приймати в р≥д чужак≥в, ≥ ц≥ останн≥ ставали членами роду. —таршини род≥в (principes), мабуть, обиралис¤.
–оди розд≥л¤лис¤ на с≥м'њ. ѕ≥сл¤ розкладу перв≥сно-общинного ладу в≥дом≥ елементи родовоњ орган≥зац≥њ збереглис¤. ’оч зв'¤зки м≥ж родичами значно слабшали ≥ багато ¤к≥ ≥нститути родового ладу зникли, все ж його меж≥ залишалис¤ у вигл¤д≥ пережитк≥в. –оди перетворилис¤ в замкнен≥ корпорац≥њ.
ѕо м≥р≥ ослабленн¤ родових зв'¤зк≥в посилювалас¤ ≥ римська с≥м'¤ (familia), прот¤гом стор≥ч залишалас¤ основною господарською ≥ сусп≥льною одиницею. Ќа чол≥ њњ сто¤в батько с≥мейства (pater familias). ¬лада його над особист≥стю дружини ≥ д≥тей була необмеженою. ¬≥н мав над ними право житт¤ ≥ смерт≥ (jus vitae ас necis). ¬с≥ особи, що знаходилис¤ п≥д батьк≥вською владою, називалис¤ агнатами. ƒо них належали не т≥льки т≥, хто мав кровний зв'¤зок з батьком с≥мейства, але ≥ усиновлен≥ ним, а також ж≥нки, що вийшли зам≥ж за його д≥тей ≥ онук≥в. Ќар≥вн≥ з пон¤тт¤м агнатства в римському с≥мейному прав≥ ≥снувало пон¤тт¤ когнатства. огнатами називалис¤ особи, пов'¤зан≥ кровною спор≥днен≥стю. “аким чином, дочка, що вийшла зам≥ж, збер≥гала когнатск≥ зв'¤зки з≥ своњми р≥дними, але переходила в агнати ≥ншоњ с≥м'њ.
” царську епоху виникаЇ ≥ рабство, але нажаль поки немаЇ н≥¤ких в≥домостей н≥ про к≥льк≥сть раб≥в, н≥ про положенн¤ њх. ћи можемо лише сказати, що раб≥в було пор≥вн¤но мало, рабство носило патр≥архальний характер. –аби були нижчими членами с≥м'њ ≥ доставл¤лис¤ головним чином в≥йнами. “од≥ ж виникаЇ ≥ особлива форма в≥дносин, ¤ка збер≥галас¤ прот¤гом вс≥Їњ римськоњ ≥стор≥њ, м≥н¤ючи свою соц≥альну суть: де¤к≥ члени род≥в ставали патронами, тобто брали п≥д св≥й захист окремих ос≥б, ¤к≥ в свою чергу зобов'¤зувалис¤ бути в≥рними, слухн¤ними (кл≥Їнтами). «в'¤зок цей був особистим, заснованим на в≥рност≥ (fides) кл≥Їнта ≥ патрона. —таровинне њњ походженн¤ доводитьс¤ тим, що в законах ƒванадц¤ти таблиць порушенн¤ патроном в≥рност≥ розгл¤далос¤ ¤к рел≥г≥йний злочин.
ур≥њ ≥ триби
„исло член≥в роду було неоднакове. ѕро р≥д ‘аб≥Їв, наприклад, Ї в≥домост≥, що в≥н на початку –еспубл≥ки складавс¤ з 300 член≥в. –≥д лавд≥Їв разом з кл≥Їнтами нараховував в той же час 5 тис¤ч чолов≥к. ѕод≥бно тому ¤к в √рец≥њ роди групувалис¤ у фратр≥њ, а фратр≥њ в ф≥ли, в –им≥ дес¤ть род≥в складали кур≥ю, а дес¤ть кур≥й трибу (плем'¤). “ри триби “≥цињ, –амни ≥ ƒуцери, складали римський народ (рорulus Romanus). ЂЌа племенах, лежить штамп штучного створенн¤, однак переважно з родинних елемент≥в ≥ за зразком древнього, що природно зросло, а не штучно створеного племен≥; при цьому не виключена можлив≥сть, що основним ¤дром кожного з трьох племен могло виступати ≥ справжнЇ старе плем'¤ї (≈нгельс, виникненн¤ родини, приватноњ власност≥ та держави, “вори ћаркса ≥ ≈нгельса, т.’V≤, ч. ≤, стор. 99. ). ÷≥лком можливо, що триба “≥циЇв саб≥нского походженн¤, ≥ в розпов≥д≥ про “≥т≥ “ацињ Ї зерно ≥сторичноњ ≥стини.
ом≥ц≥њ
–анн≥й –им збер≥гаЇ ще меж≥ в≥йськовоњ демокpaт≥њ. ƒл¤ вир≥шенн¤ найважлив≥ших питань римський народ збиравс¤ по кур≥¤х, ≥ ц≥ збори носили назву кур≥атних ком≥ц≥й (comitia curiata) [II. 5; 96]. ƒе¤к≥ вчен≥ пор≥внюють римськ≥ кур≥њ з Ђчолов≥чими будинкамиї, що зустр≥чаютьс¤ у де¤ких сучасних народ≥в, що знаход¤тьс¤ на низькому культурному р≥вн≥. ” кур≥¤х брали участь вс≥ доросл≥ чолов≥ки. ур≥атн≥ ком≥ц≥њ регулювали справи, що в≥днос¤тьс¤ до культури, с≥мейних в≥дносин ≥ справ, що стосуютьс¤ житт¤ вс≥Їњ общини. ћабуть, на ком≥ц≥¤х в≥дбувалис¤ вибори цар¤ ≥ виносилис¤ постанови про оголошенн¤ в≥йни. ом≥ц≥њ могли судити громад¤н, ¤кщо вони були винн≥ у важких злочинах. Ќа ком≥ц≥¤х викладалис¤ запов≥ти, в≥дбувалис¤ усиновленн¤ ≥ приймалис¤ до складу общин нов≥ роди. Ќа ком≥ц≥њ народ збиравс¤ по кур≥¤х, ≥ кожна кур≥¤ мала один голос.
¬лада цар¤
Ќа чол≥ вс≥Їњ общини сто¤в цар (rex), ¤кий був воЇначальником, ¬ерховним жрецем ≥ головою в де¤ких судах. «овн≥шн≥ми в≥дм≥нност¤ми цар¤ були пурпурова мант≥¤, золота д≥адема, ск≥петр з орлом, кр≥сло з слон¤чоњ к≥стки (sella cu-rulis). ѕопереду цар¤ йшли 12 л≥ктор≥в з в¤занками лозин, в ¤к≥ вкладен≥ були сокири. ћайже вс≥ ц≥ ≥нсигн≥њ, тобто в≥дм≥нност≥ верховноњ влади, були запозичен≥ в≥д етруск≥в; в≥д них же йде, ймов≥рно, ≥ пон¤тт¤ про вищу владу (imperium), ¤кою користувавс¤ цар. ¬с≥ дан≥ кажуть про те, що цар обиравс¤ ком≥ц≥¤ми ≥ влада його була обмежена. ¬≥н не був майже самодержавним царем, ¤ким його зображаЇ ћоммзен, а був плем≥нним вождем [II. 6; 38].
—енат
ѕоруч з царем стоњть сенат. ѕо традиц≥њ, в≥н спочатку складавс¤ з 100 чолов≥к, пот≥м число член≥в його було зб≥льшене до 300. —лово Ђсенатї (senatus) походить в≥д senex стариий. …мов≥рно, сенат в ранню пору складавс¤ з стар≥йшин род≥в. ÷е рада стар≥йшин, ¤ка знов-таки зустр≥чаЇтьс¤ на ранн≥й стад≥њ розвитку у багатьох народ≥в. ¬с≥ р≥шенн¤ кур≥атних ком≥ц≥й повинн≥ були отримати схваленн¤ сенату (auctoritas patrum), що був охоронцем батьк≥вських традиц≥й (mos maiorum) ≥ радником цар¤ по важливих справах. „лени сенату називалис¤ батьками (patres).
” к≥нц≥ царськоњ епохи з'¤вилис¤ посадов≥ особи, що призначаютьс¤ царем. “ак, на час своЇњ в≥дсутност≥ цар призначав префекта м≥ста (praefectus urbis), ¤кому доручалос¤ управл≥нн¤ –имом.
“ак≥ зачатки пол≥тичних установ в цей перех≥дний пер≥од в≥д перв≥сно-общинного (додержавного) ладу до класового (державного). ÷ей лад визначаЇтьс¤ ¤к в≥йськова демократ≥¤ [II. 5; 95].
ѕатриц≥њ та плебењ
ѕовноправн≥ члени римськоњ общини, обТЇднан≥ в роди, перетворилис¤ поступово в прив≥лейовану частину сусп≥льства. ¬они називалис¤ патриц≥¤ми (patricii, що мають батьк≥в), ≥ спочатку т≥льки вони складали римський народ (populus Rоmаnus). ѕатриц≥њ протиставл¤лис¤ плебе¤м. ¬важають, що саме слово plebs походить в≥д pleo (наповнюю) ≥ означаЇ масу, безл≥ч.
« питанн¤ про походженн¤ плебењв ≥снують р≥зн≥ теор≥њ. ѕерша спроба наукового по¤сненн¤ походженн¤ плебењв належить Ќ≥буру, що стверджував, що римський плебс утворивс¤ з жител≥в найближчих до –има селищ, ¤к≥ були п≥дкорен≥ першими цар¤ми ≥ приведен≥ в –им. ¬они були в≥льн≥, але не мали н≥¤ких прав ≥ не могли одружуватис¤ з патриц≥¤ми. « часу јнка ћарци¤ плебењ складали численне в≥льне населенн¤, що не мало своЇњ орган≥зац≥њ аж до реформ —ерв≥¤ “улл≥¤. –ос≥йський вчений ƒ. Ћ. рюков вважав, що з давн≥х час≥в ≥снувала в≥дм≥нн≥сть м≥ж рел≥г≥Їю патриц≥њв ≥ рел≥г≥Їю плебењв. ѕерша Ї рел≥г≥Їю символ≥чною, друга в≥др≥зн¤Їтьс¤ антропоморф≥змом, розвиненим п≥д етруським впливом . “еор≥ю Ќ≥бура заперечував ≤не (Ihne), що бачив в плебе¤х колишн≥х кл≥Їнт≥в, ¤к≥ належали до туб≥льного населенн¤ ≥ п≥сл¤ завоюванн¤ знаходилис¤ в кр≥посн≥й залежност≥ в≥д патриц≥њв, а пот≥м отримали зв≥льненн¤. ƒо теор≥њ ≤не приЇднуЇтьс¤ ≥ ћоммзен. Ќа його думку, плебс виник з кл≥Їнт≥в ≥ чужоземц≥в, що переселилис¤ в –им. —початку кл≥Їнти отримували захист т≥льки через своњх патрон≥в, але по м≥р≥ зм≥цненн¤ ≥ розвитку держави кл≥Їнта захищав безпосередньо цар; межа м≥ж громад¤нами ≥ негромад¤нами поступово стиралас¤. Plebs, тобто маса, безл≥ч, протисто¤в повноправним громад¤нам аж до так званоњ реформи —ерв≥¤ “улл≥¤, що завершила процес злитт¤ двох верств населенн¤. ‘юстель до уланжа, що вважав культ предк≥в головною особлив≥стю античного м≥ста, вважав, що в ту пору, коли община складалас¤ з пр≥звищ, основою ¤ких був домашн≥й культ, внасл≥док р≥зних причин з'¤вивс¤ новий сусп≥льний шар, ¤кий позбавлений був культу ≥ вогнища.
ƒещо осторонь стоњть теор≥¤ ≈дуарда ћейера, на думку ¤кого розд≥ленн¤ римського населенн¤ на патриц≥њв ≥ плебењв було результатом економ≥чноњ диференц≥ац≥њ населени¤, ¤ка спостер≥гаЇтьс¤ у вс≥х античних м≥стах. ѕитанн¤ походженн¤ плебењв ставилос¤ неодноразово ≥ в спец≥альн≥й ≥сторичн≥й л≥тератур≥, що з'¤вилас¤ в к≥нц≥ XIX ≥ в XX ст. ¬исловлювалис¤ припущенн¤ про те, що патриц≥њ ≥ плебењ належали до р≥зних етн≥чних груп. ÷еллер бачив в патриц≥¤х саб≥нских завойовник≥в, в плебе¤х же споконв≥чне латинське населенн¤. уно вважав, що –им був таким же етруським м≥стом, ¤к ¬ей≥ ≥ ‘≥дени. ѕатриц≥анськ≥ роди були нащадками етруських завойовник≥в, плебењ ж завойованими латинськими жител¤ми, що поступово домоглис¤ свого зв≥льненн¤. ќберцинер також вбачав в плебе¤х м≥сцеве населенн¤, що стоњть на низькому р≥вн≥ культури: воно займалос¤ полюванн¤м ≥ жило в печерах; завойовниками були ≥тал≥к≥, ¤ким в≥домо було землеробство. ѕо Ѕ≥ндеру, м≥сцев≥ жител≥ латини плебењ, а патриц≥њ ≥ноплеменн≥ завойовники, що зайн¤ли пануюче м≥сце [II. 6; 39].
ќц≥нюючи р≥зн≥ теор≥њ походженн¤ плебса, треба, по-перше, сказати, що завоюванн¤, безсумн≥вно, з≥грало велику роль в утворенн≥ плебса. –имський господарський лад не був ще наст≥льки розвинений, щоб утворенн¤ плебса могло бути результатом економ≥чного розшаруванн¤ (¤к вважав ≈дуард ћейер); в традиц≥њ не залишилос¤ н≥¤ких сл≥д≥в, що плебењ це нащадки кр≥посних кл≥Їнт≥в (¤к вважали ≤не ≥ ћоммзен).
ќкрем≥ плебењ шукали заступництва у найб≥льш могутн≥х патриц≥њв ≥ ставали њх кл≥Їнтами.
≈коном≥ка
≈коном≥чною основою римськоњ общини було с≥льське господарство. «а переказами, при заснуванн≥ м≥ста –омул розд≥лив землю м≥ж громад¤нами, причому кожний отримав по 2 югера (югер складав б≥л¤ V гектар≥в) з тим, щоб ц¤ д≥льниц¤ переходила по спадщин≥ (heredumi, в≥д слова heres спадкоЇмець). …мов≥рно, тут йде мова про садибу ≥ присадибну землю. «начна частина земл≥ знаходилас¤ в колективному користуванн≥, складала ager publicus. ќсновою могутност≥ патриц≥њв було головним чином скотарство (недаремно слово pecunia грош≥ в≥дбуваЇтьс¤ в≥д pecus Ц худоба [II. 5; 93]). ѕлебењ займалис¤ переважно хл≥боробством, у них власн≥сть на землю з'¤вилас¤, ймов≥рно, ран≥ше, н≥ж у патриц≥њв. “орг≥вл¤ ≥ ремесло стали розвиватис¤ в етруський пер≥од, коли –им перетворивс¤ в значний торговий центр, але озброЇнн¤ ≥ р≥зн≥ ≥нструменти робилис¤ ще з м≥д≥, ≥ зал≥зо аж до VI ст. використовувалось мало. –емесло ≥ торг≥вл¤ знаходилис¤ в руках плебењв ≥ чужоземц≥в. “реба все ж п≥дкреслити, що майнов≥ в≥дм≥нност≥ в цей час не були ще значн≥, устр≥й житт¤ патриц≥њв в≥др≥зн¤вс¤ простотою, ≥ –им продовжував збер≥гати меж≥ сел¤нського м≥ста.
« розвитком сусп≥льного ладу –им переходив у ¤к≥сно ≥нший етап свого розвитку. ƒос¤гненн¤м наступного пер≥оду стало виникненн¤ римського права. ƒуже велику роль при зародженн≥ цього новоутворенн¤ з≥грав розвиток римськоњ рел≥г≥њ.
–ел≥г≥¤ в –им≥ не в≥докремлювалась, а зливалас¤ з державою. ∆рец≥ це т≥ ж посадов≥ особи, що виконують певн≥ функц≥њ. ¬они об'Їднан≥ в особлив≥ братства, що поповн¤ютьс¤ головним чином за допомогою кооптац≥њ. ќдним з древн≥х об'Їднань була колег≥¤ арвальских брат≥в (брат≥в орач≥в), що справл¤ли своЇ св¤то в честь богин≥ родючост≥. ƒо цього часу д≥йшли протоколи цього св¤та, в одному з ¤ких приводитьс¤ ритуальний г≥мн, що збер≥г стару латинську мову [II. 3; 23]. ќсобливе значенн¤ п≥сл¤ пад≥нн¤ царськоњ влади придбали понтиф≥ки, до ¤ких поступово переходить нагл¤д за вс≥м рел≥г≥йним побутом, сусп≥льним ≥ приватним богослуж≥нн¤м.
ѕ≥д етруським впливом набули попул¤рност≥ вс¤кого роду гаданн¤. ” особливо важливих випадках полководц≥ на в≥йн≥ ≥ старшини в самому –им≥ зверталис¤ до гарусу-спис≥в, ¤к≥ гадали по внутр≥шност¤х жертовних тварин ≥ тлумачили небесн≥ знаменн¤, але част≥ше вдавалис¤ до рад особливих досв≥дчених людей авгур≥в, що розгадували волю бог≥в по польоту птах≥в ≥ по тому, ¤к клюють зерно св¤щенн≥ кури. «а переказами, при “аркв≥н≥њ √ордому насправд≥, ймов≥рно, в перш≥ роки –еспубл≥ки в –им≥ з'¤вилис¤ так зван≥ —ив≥л≥н≥ книги, складанн¤ ¤ких приписувалос¤ пророкувальниц≥ —ив≥ла≥ умськ≥й [II. 3; 23]. ÷≥ книги м≥стили р≥зн≥ грецьк≥ оракули. ƒо —ив≥линих книг зверталис¤ у вин¤ткових випадках. «бер≥ганн¤ њх було доручене жрец¤м ≥ по¤снювачам.
ƒо особливостей римськоњ рел≥г≥њ в≥дноситьс¤ розмежуванн¤ дн≥в на так≥, в ¤к≥ дозволене збиратис¤, проводити операц≥њ та ≥н. (dies fasti), ≥ так≥, в ¤к≥ все це не дозволене (dies nefasti). « ≥ншого боку, дн≥ д≥лилис¤ на св¤тков≥ та робоч≥; були дн≥ нещаслив≥ ≥ т. д. “ак створивс¤ спец≥альний рел≥г≥йний календар, ¤ким в≥дали понтифики.
” царський пер≥од були закладен≥ основи римського права. ” цю епоху з'¤вл¤Їтьс¤ розпод≥л права на fas ≥ jus. Fas охоплюють розпор¤дженн¤ божественн≥, jus Ц розпор¤дженн¤ влади ≥ разом з тим суд. ” ранню епоху fas охоплюють широку сферу: м≥жнародн≥ в≥дносини, карн≥ злочини, укладенн¤ шлюбу, усиновленн¤, р≥зн≥ договори, встановленн¤ меж≥ все це було пов'¤зано з рел≥г≥Їю. ƒжерелом утворенн¤ права був звичай, а охоронцем звичањв була жрецька колег≥¤ понтиф≥к≥в.
≈поха ранньоњ республ≥ки
ƒержавний устр≥й –иму до початку ≤≤≤ ст до н.е.
ѕол≥тична ≥стор≥¤ V-IV ст. характеризуЇтьс¤ зм≥цненн¤м республ≥канського ладу ≥ боротьбою плебењв за його демократизац≥ю. јле, незважаючи на усп≥хи плебса, державний лад залишавс¤ аристократичним.
–имська община мала три типи народних збор≥в. ур≥атн≥ ком≥ц≥њ втратили своЇ значенн¤ ще на початоку –еспубл≥ки. «а ними збер≥галос¤ вир≥шенн¤ лише де¤ких питань с≥мейного права, так≥ ¤к: усиновленн¤, затвердженн¤ запов≥т≥в ≥ обр¤д над≥ленн¤ вищою владою (imperium) маг≥страт≥в, що зводивс¤ до чистоњ формальност≥. ” к≥нц≥ –еспубл≥ки дл¤ ц≥Їњ церемон≥њ член≥в кур≥атних ком≥ц≥й зам≥нюють три авгура з тридц¤тьма ликторами, що ймов≥рно представл¤ють кур≥њ.
÷ентур≥альн≥ ком≥ц≥њ, що скликалис¤ вищими маг≥стратами (консулами, диктаторами, преторами), продовжували збиратис¤ за центур≥¤ми, ¤к це було встановлене реформою —ерв≥¤ “улл≥¤. ” ранню епоху в≥йськова орган≥зац≥¤ сп≥впадала з пол≥тичною. «годом це положенн¤ збер≥галос¤ ¤к пережиток. «бори по центур≥¤х скликалис¤ за межею м≥ста, на ћарсовому пол≥. √ромад¤ни збиралис¤ на св≥танку; спочатку вс≥ вони були озброЇн≥. √олосуванн¤ в≥дбувалос¤ по центур≥¤м, причому кожна центур≥¤ мала один голос. –≥шенн¤ центур≥альних ком≥ц≥й було законом (lex), ¤кий входив в силу лише п≥сл¤ формального схваленн¤ його сенатом (aucto-ritas patrum). ѕ≥сл¤ виданн¤ закону √ортенз≥¤ законодавча д≥¤льн≥сть в≥дходить поступово до трибутних ком≥ц≥й, ≥ т≥льки питанн¤ в≥йни ≥ миру розгл¤далис¤ завжди центур≥атними ком≥ц≥¤ми. ¬ир≥шальне значенн¤ в цих ком≥ц≥¤х по серв≥анському устрою мали громад¤ни, що волод≥ли високим майновим цензом [II. 5; 119].
« середини V ст. набули значенн¤ збори по трибам Ц трибутн≥ ком≥ц≥њ (comitia tributa). —початку в них брали участь т≥льки плебењ, що збиралис¤ по трибам дл¤ вибору плебейських маг≥страт≥в. «годом нар≥вн≥ з плебейськими зборами (concilia plebis) скликалис¤ по трибам збори вс≥х громад¤н.
” давнину трибутн≥ ком≥ц≥њ обирали лише нижчих маг≥страт≥в, але пот≥м њх роль в законодавч≥й д≥¤льност≥ –еспубл≥ки зб≥льшилась. ѕ≥сл¤ р¤ду закон≥в, останн≥й з ¤ких був проведений √ортенз≥Їм в 287 р., було встановлено, що р≥шенн¤ плебса по трибам мають силу закону, тобто прир≥внюютьс¤ до постанов центур≥атних ком≥ц≥й. “рибутн≥ ком≥ц≥њ збиралис¤ в р≥зних м≥сц¤х: на ‘орум≥, на ап≥тол≥њ, ≥нод≥ за м≥стом. ” к≥нц≥ –еспубл≥ки дл¤ вибор≥в маг≥страт≥в вони проводилис¤ на ћарсовому пол≥. —кликали ≥ головували на них курульн≥ маг≥страти (консул, диктатор, претор, курульний ед≥л) або ж плебейськ≥ маг≥страти (народний трибун, плебейський ед≥л). ” першому випадку збори називалис¤ comitia tributa, у другому concilia plebis. √олосуванн¤ проходило по трибам. ƒо уваги приймавс¤ голос окремоњ триби. якщо за пропозиц≥ю висловлювалас¤ б≥льш≥сть триб, воно ставало законом. —початку р≥шенн¤ називалос¤ plebiscitum, згодом Ц lex plebeive scitum або просто lex [II. 7; 20].
Ќа народних зборах в≥дбувалис¤ вибори маг≥страт≥в ≥ вир≥шувалис¤ лише найважлив≥ш≥ питанн¤. ѕор¤док проведенн¤ зас≥дань виключав можлив≥сть всеб≥чного обговоренн¤ питань. —фера компетенц≥њ р≥зних вид≥в народних збор≥в не була точно розмежована. «авд¤ки цьому безпосередн≥й вплив народу на пол≥тичне житт¤ був обмежений. –имськ≥ громад¤ни по сут≥ були позбавлен≥ пол≥тичноњ ≥н≥ц≥ативи, бо на народних зборах вир≥шували т≥льки т≥ питанн¤, ¤к≥ п≥д≥ймали маг≥страти, ¤к≥ збирали збори. ѕитанн¤ поточного пол≥тичного житт¤ вир≥шувалис¤ маг≥стратами ≥ сенатом.
ћаг≥стратури д≥лилис¤ на ординарн≥ (звичайн≥) ≥ екстраординарн≥ (надзвичайн≥).
ћаг≥страт, ¤к показуЇ саме слово (magister Ц начальник), стоњть над народом, разом з народом в≥н Ї нос≥Їм державноњ Ђвелич≥ї. ќбраза його прир≥внюЇтьс¤ до образи велич≥ римського народу. ѕ≥д час перебуванн¤ на своњй посад≥ маг≥страт не може бути прит¤гнутий до в≥дпов≥дальност≥ ≥ не може бути зм≥щений. У¬иконанн¤ обов'¤зк≥в маг≥страту не служба, а honor Ц честь, пошана [II. 5; 122]Ф. ¬с≥ маг≥стратури були неоплачуваними, виборними, терм≥новими (кр≥м цензора вс≥ ординарн≥ маг≥страти обиралис¤ на один р≥к), кр≥м диктатури вс≥ були колег≥альними. «агальне пон¤тт¤ влади позначалос¤ терм≥ном potestas; вища ж влада, що включаЇ верховне командуванн¤ арм≥Їю, вищу цив≥льну владу, а також певн≥ рел≥г≥йн≥ функц≥њ (право аусп≥ц≥њ), носила назву imperium.
—початку два консули (¤к≥ називалис¤ також praetores, judices) були Їдиними виборними маг≥стратами, ¤ким належала вс¤ повнота влади. ѕ≥сл¤ по¤ви ≥нших виборних посадових ос≥б консули залишаютьс¤ вищими маг≥стратами, њм належить imperium majus, тобто вища цив≥льна влада, а п≥д час в≥йни вони керують арм≥¤ми. ѕо законах Ћ≥цин≥¤ ≥ —екст≥¤ (367 р.), один консул став обиратис¤ з плебењв. онсули обиралис¤ центур≥атними ком≥ц≥¤ми. ” знак вищоњ влади попереду консула йшли 12 л≥ктор≥в з≥ зв'¤зками лозин (fasces), в ¤к≥ за м≥ською межею вкладалис¤ сокири. ѕоза –имом консул мав необмежен≥ повноваженн¤ у вс≥х в≥дносинах, включаючи питанн¤ житт¤ ≥ смерт≥ римських громад¤н, тим часом ¤к в м≥ст≥ права консул≥в обмежувалис¤ певними нормами.
« 366 р. патриц≥њ добилис¤ того, щоб з њх середовища центур≥атними ком≥ц≥¤ми обиравс¤ один претор, ¤кий мав imperium minus ≥ був молодшим колегою (collega minor) консул≥в, њх заступником. √оловним обов'¤зком претор≥в була custodia urbis, тобто правоохорона в м≥ст≥, а зв≥дси вит≥кала карна ≥ цив≥льна юрисдикц≥¤, що стала згодом основною компетенц≥Їю претора. ѕосада претора стала доступна плебе¤м з 337 р. ѕопереду претора шли звичайно ш≥сть л≥ктор≥в; в тих же випадках, коли в≥н судив в –им≥, при ньому знаходилис¤ два л≥ктора.
« 443 р. центур≥атними ком≥ц≥¤ми стали обиратис¤ два цензори, спочатку т≥льки серед патр≥ц≥њв. ¬они обиралис¤ один раз в п'¤ть рок≥в терм≥ном на п≥втора року. ” њх компетенц≥ю входило виробництво цензу ≥ розпод≥л громад¤н по трибам ≥ центур≥¤м, а зг≥дно ≥з законом ќв≥н≥¤ (б≥л¤ 312 р.) вони стали складати ≥ списки сенатор≥в. ” зв'¤зку з цими обов'¤зками розвиваЇтьс¤ нова функц≥¤ цензор≥в спостереженн¤ за вдачами (сurа mоrum). Ќарешт≥, цензори беруть участь в ф≥нансовому управл≥нн≥ –еспубл≥ки (визначенн¤ величини податк≥в, мита). ѕосада цензора стала доступна плебе¤м з 351 р., а закон ѕубл≥л≥¤ ‘≥лона 339р. встановив, що один з цензор≥в повинен бути обов'¤зково плебеЇм. –≥шенн¤ цензор≥в не могли бути опротестован≥ народними трибунами. ¬лада њх означалас¤ ¤к potestas, њм не привласнювавс¤ imperium, ¤к консулам ≥ преторам, тобто вони не мали права командуванн¤ в≥йськом, але на цю посаду вибирали видатних громад¤н, часто тих, хто ран≥ше займав вже консульську посаду, так ¤к з часом цензура набула великого значенн¤ в пол≥тичному житт≥ –има. ќсобливе значенн¤ мав трибунат.
ѕитанн¤ про походженн¤ трибуната вир≥шуЇтьс¤ по-р≥зному. ≈дуард ћейер вважав трибунат старовинною плебейською посадою, що з'¤вилас¤ задовго до сецесс≥њ плебењв. Ќа старовину цього ≥нституту вказуЇ те, що трибун вважавс¤ sacrosanctus, тобто недоторканним, ≥ д≥¤ проти трибуна вважалас¤ порушенн¤м рел≥г≥йних заборон. —початку чотири трибуни представл¤ли чотири триби. ѕ≥сл¤ сецесс≥њ плебењв трибунат був визнаний посадою загальнодержавною.
Ѕ≥льш≥сть сучасних досл≥дник≥в (Ѕелох, —тюарт ƒжонс та ≥нш.) зв'¤зуЇ народний трибунат з в≥йськовим трибунатом. ¬≥йськов≥ трибуни були командирами плебса. ¬они з≥грали велику роль в плебейських страйках. «нов створена посада отримала попул¤рне найменуванн¤. ѕо¤сненн¤ цього заслуговуЇ уваги.
Ќародн≥ трибуни обиралис¤ плебейськими зборами по трибам. ѕосада ц¤ була доступна т≥льки плебсу. —початку обиралос¤ два трибуни (по ≥нш≥й верс≥њ чотири); згодом њх обираЇтьс¤ дес¤ть. ќсобист≥сть трибуна вважалас¤ недоторканною. √оловна функц≥¤ народних трибун≥в захист ≥нтерес≥в плебењв (jus auxilii). «в≥дси вит≥каЇ право втручанн¤ в д≥њ вс≥х маг≥страт≥в (jus intercessionis), кр≥м диктатора ≥ цензора. Veto (заборон¤ю) народного трибуна в≥дм≥н¤ло розпор¤дженн¤ маг≥страту, постанову народних збор≥в ≥ сенату. Ќародним трибунам належало нав≥ть право арешту маг≥страту (jus prensionis). ∆итло трибуна було м≥сцем притулку дл¤ вс¤кого плебе¤; воно повинне було бути в≥дкрито всю добу. јле за межею м≥ста трибуни втрачали свою владу. “рибуни мали право скликати плебейськ≥ збори (Ђправо д≥¤ти з плебсомї - jus agendi cum plebe). ¬они могли опротестувати р≥шенн¤ сенату, але спочатку не мали права виступати в сенат≥, њм дозволено було лише знаходитис¤ перед дверима того прим≥щенн¤, де в≥дбувалос¤ сенатське зас≥данн¤. «годом трибуни д≥стали право входити в сенат, брати участь в суперечках ≥ нав≥ть скликати сенатськ≥ зас≥данн¤ (jus agendi cum patribus). ” середин≥ IV ст. трибуни вже користувалис¤ цим правом. “рибуни не були маг≥стратами в суворому значенн≥ цього слова.
–азом з трибунами була введена посада плебейських едил≥в, що були спочатку пом≥чниками народних трибун≥в. —початку едили були охоронц¤ми храму богин≥ ÷ерери. « 366 р. кр≥м двох плебейських едил≥в стали обиратис¤ ще два курульних едила спочатку т≥льки з патр≥ц≥њв, але дуже скоро вони склали з плебейськими едилами Їдину колег≥ю. √оловн≥ обов'¤зки эдил≥в були: Фcura urbis спостереженн¤ за пор¤дком в м≥ст≥; cura annonae Ц турбота про продовольство м≥ста ≥ спостереженн¤ за ринками; cura ludorum Ц турбота про устр≥й сусп≥льноњ гри. ≈дили обиралис¤ трибутними ком≥ц≥¤ми [II. 7; 23]Ф.
весторы спочатку призначалис¤ консулами ≥ були њх пом≥чниками. « 447 р. трибутн≥ ком≥ци≥њ стали обирати чотирьох квестор≥в. « 409 р. ц¤ посада стала доступна плебсу. вестори управл¤ли державною скарбницею, вели прибутково-видатков≥ книги, були охоронц¤ми державного арх≥ву, супроводжували в походи консул≥в ≥ управл¤ли касою арм≥њ, а також розпод≥лом ≥ продажем в≥йськовоњ здобич≥.
« екстраординарних маг≥стратур потр≥бно назвати диктатора. „ас виникненн¤ ц≥Їњ посади нев≥домий. …мов≥рно, вона належить до числа латинських маг≥стратур. ‘ормально диктатор призначавс¤ консулом, фактично ж в≥н обиравс¤ сенатом. ѕризначенн¤ диктатора в≥дбувалос¤ у раз≥ надзвичайних обставин (в≥йна, внутр≥шн≥ хвилюванн¤). ¬лада диктатора була обмежена т≥льки терм≥ном (не б≥льш шести м≥с¤ц≥в). ¬с≥ маг≥страти знаходилис¤ в його п≥дкоренн≥. ѕо в≥дношенню до його розпор¤джень було нед≥йсно veto народних трибун≥в. ¬≥н мав всю повноту влади (summum imperium). —початку диктатори призначалис¤ з патр≥ц≥њв; з плебењв перший диктатор був призначений в 356 р. ƒиктатор називавс¤ також magister populi. ” знак вин¤тковоњ його влади попереду нього йшли 24 л≥ктора з≥ зв'¤зками, в ¤к≥ були вкладен≥ сокири. «вичайно в≥н призначав соб≥ пом≥чника, начальника к≥нноти (magister equitum).
ќсобливе значенн¤ мав в житт≥ римськоњ держави сенат. ƒо складу його входили головним чином колишн≥ маг≥страти. —кладанн¤ списку сенатор≥в знаходилос¤ спочатку у веденн≥ консула, а пот≥м перейшло до цензор≥в. —писок носив назву album, в ньому сенатори записувалис¤ в суворому пор¤дку в залежност≥ в≥д рангу. —початку вносилис¤ колишн≥ консули (consulares), ¤к≥ пот≥м були преторами (praetorii) ≥ т. д. —енатор, що сто¤в в списку першим, називавс¤ princeps senatus. —кликати сенат могли вищ≥ маг≥страти: диктатор, консул, претор; згодом це право отримали ≥ народн≥ трибуни. ѕ≥сл¤ допов≥д≥ маг≥страту, що з≥звала сенат, в≥дбувалос¤ його обговоренн¤. ожний з сенатор≥в, в залежност≥ в≥д свого м≥сц¤ в списку, висловлював свою думку, п≥сл¤ цього в≥дбувалос¤ голосуванн¤ ≥ виносилос¤ р≥шенн¤ (senatus consultum, decretum).
‘ормально сенат був дорадчою установою при маг≥стратах, фактично ж в≥н перетворивс¤ у вищу установу –еспубл≥ки. ¬≥н керував питанн¤ми рел≥г≥њ ≥ культу, державними ф≥нансами, питанн¤ми внутр≥шньоњ безпеки. ” його руках знаходилас¤ зовн≥шн¤ пол≥тика. Ќародн≥ збори лише формально вир≥шували питанн¤ про в≥йну ≥ мир. « самого початку –еспубл≥ки сенат був оплотом аристократ≥њ.
ѕитанн¤ рел≥г≥њ не були в≥дд≥лен≥ в –им≥ в≥д пол≥тичного житт¤. ¬с≥м вищим маг≥стратам були властив≥ т≥ або ≥нш≥ рел≥г≥йн≥ функц≥њ. ∆рецтво ¤к стан в –им≥ не ≥снувало. ∆рецьк≥ колег≥њ були свого роду маг≥стратурами, але т≥льки рел≥г≥йними. ќсобливе значенн¤ придбала колег≥¤ понтиф≥к≥в, що складалас¤ спочатку з трьох, а пот≥м з шести чолов≥к, ≥ особливо голова њњ Ц великий понтиф≥к (pontifex maximus) [II. 3; 29].
ѕовноваженн¤ великого понтиф≥ка були р≥зноман≥тн≥. ” рел≥г≥йному в≥дношенн≥ в≥н був ¤к би pater familias римськоњ держави. ¬≥н зд≥йснював р≥зн≥ рел≥г≥йн≥ церемон≥њ, був присутн≥м при рел≥г≥йних обр¤дах, що зд≥йснюютьс¤ р≥зними маг≥стратами, давав ради маг≥стратам з питань культу, в≥дпов≥дав за календар, в≥в погодн≥ записи ≥ т. д. ѕо вс≥м питанн¤м в≥н радивс¤ з колег≥Їю понтиф≥к≥в. ¬еликий понтиф≥к жил в будинку, ¤кий, за переказами, був палацом Ќуми (Regia). ѕонтиф≥ки призначалис¤ шл¤хом кооптац≥њ, а великий понтиф≥к з к≥нц¤ III ст. до н. е. обиравс¤ на особливих ком≥ц≥¤х. ѕонтификат був т≥сно пов'¤заний з аристократ≥Їю ≥ представл¤в њњ ≥нтереси, але внасл≥док д≥¤льност≥ √не¤ ‘лав≥¤ права понтиф≥к≥в були дещо обмежен≥, а в 300 р. зг≥дно ≥з законом ќгульн≥њв понтиф≥кат став доступний плебе¤м. “реба, однак, зазначити, що перший понтиф≥к з плебењв був призначений лише в 252 р.
ѕережиток царськоњ влади залишавс¤ в титул≥ rex sacrorum. ÷е був передус≥м жрець януса, однак у нього були ≥ ≥нш≥ функц≥њ. Rex sacrorum був п≥длеглий великому понтиф≥ку. ѕосада його завжди залишалас¤ патр≥ц≥анською.
∆рец≥ р≥зних храм≥в носили назву флам≥н≥в. ќсобливе значенн¤ мали серед них флам≥н ёп≥тера (flamen Dialis), флам≥н ћарса (flamen Martialis) ≥ флам≥н в≥р≥на (flamen Quirinalis).
¬еликою пошаною в≥дзначалис¤ римл¤нами жерц≥ богин≥ ¬ести (virgines vestalas). ќсоблива колег≥¤ жерц≥в (два, а з ≤V ст. з дес¤ти чолов≥к) займалась —≥в≥л≥ними книгами. ќкр≥м того ≥снувала ще колег≥¤ авгур≥в Ц жерц≥в-в≥щун≥в. јвгури дещо впливали ≥ на пол≥тичне житт¤, так ¤к ≥х тлумаченн¤ми р≥зних гаданнь та Узнак≥вФ керувалис¤ при визначенн≥ строк≥в збор≥в та виступ≥в у походи. ƒовгий час авгури обирались з≥ складу патр≥ц≥њв та лише за законом ќгульн≥њв плебењ отримали доступ в колег≥ю авгур≥в.
–имське сусп≥льство до початку III ст.
ƒоступ плебењв до вс≥х магистратур, кр≥м де¤ких жрецьких посад, що не мали пол≥тичного значенн¤, не означав ще повноњ демократизац≥њ римського сусп≥льного устрою. Ќеоплачуван≥сть маг≥стратурних посад була заставою того, що фактично посади ц≥ не могли бути доступн≥ незаможним плебе¤м. ќбиралис¤ лише багат≥ плебењ. ƒо к≥нц¤ IV ст. патриц≥анськ≥ роди, що збереглис¤ разом з верх≥вкою плебењв складали прив≥лейоване соц≥альне угрупуванн¤ Ц ноб≥л≥тет, з середовища ¤кого звичайно обиралис¤ маг≥страти.
“ерм≥н Ђноб≥л≥тетї (nobilitas) маЇ р≥зне значенн¤ в латинськ≥й мов≥. ≤нод≥ в≥н маЇ значенн¤ знанн¤ взагал≥, ≥нод≥ б≥льш вузьке значенн¤. Уƒе¤к≥ досл≥дники (наприклад, √ерье, √ельцер, ћюнцер, —айм та ≥нш.) вказують, що nobiles називалис¤ не вс≥ представники сенаторського стану, але найб≥льш видатн≥, т≥, ¤к≥ належали до людей, що займали консульську посаду [II. 5; 106]Ф. ÷е спостереженн¤ маЇ де¤к≥ основи. јле ми вживаЇмо слово ноб≥л≥тет дл¤ позначенн¤ всього римського знанн¤, сенаторськоњ аристократ≥њ. ” такому значенн≥ цей терм≥н: зустр≥чаЇтьс¤ у ћоммена, ¬≥ллемса, –елоха, ¬≥ппера, —ергеЇва та ≥н. ѕатр≥ц≥ат не втратив свого пол≥тичного значенн¤. …ого вплив грунтувавс¤ на велик≥й земельн≥й власност≥, розвинених кл≥Їнтських зв'¤зках, взаЇмн≥й п≥дтримц≥ представник≥в одного ≥ того ж роду. ƒе¤ким родам властива була певна пол≥тична л≥н≥¤. “ак, ‘аб≥њ виступали ¤к палк≥ прихильники аристократичноњ пол≥тики. ƒл¤ ≈м≥л≥Їв характерна пол≥тика компром≥су з плебе¤ми ≥ т. д. ¬идатн≥ д≥¤ч≥ впливових род≥в дуже часто провод¤ть на вищ≥ посади своњх родич≥в ≥ ос≥б, що знаход¤тьс¤ з ними в кл≥Їнтських зв'¤зках. ѕо м≥р≥ посиленн¤ плебса поруч з патр≥ц≥анськими з'¤вл¤ютьс¤ видатн≥ плебейськ≥ роди, пол≥тика ¤ких мало в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д пол≥тики патрицианских род≥в; в IV ст. особливим впливом користуютьс¤ роди Ћ≥ц≥н≥њв, Ћ≥в≥Їв ≥ √енуциЇв. ¬ипадки, коли висувалис¤ так≥ люди, ¤к ћан≥й ур≥й ƒентат, не пов'¤зан≥ з патр≥ц≥анскою або плебейською знаттю, Ї виключенн¤м. –имський ноб≥л≥тет був т≥сно пов'¤заний з аристократичними родами латинських ≥ де¤ких ≥тал≥йських народ≥в. ” ранню епоху латинськ≥ ≥ саб≥нськ≥ роди ув≥йшли в склад патр≥ц≥ата. јле р≥д лавд≥њв був, напевне, останн≥м, що удостоњвс¤ ц≥Їњ пошани, у середини V ст. латинськ≥, а пот≥м р≥зн≥ ≥тал≥йськ≥ роди прираховувалис¤ до римського плебсу.
« ≥тал≥йськими м≥стами, що вв≥йшли в склад римськоњ держави, велис¤ пожвавлен≥ комерц≥йн≥ стосунки, а початок III ст. характеризуЇтьс¤ розвитком торгового ≥ лихварського кап≥талу. ” зв'¤зку з розвитком грошового господарства в –им≥ з'¤вл¤Їтьс¤ карбована монета, спочатку м≥дна, а пот≥м ср≥бна. ƒовгий час у римл¤н були у об≥гу злитки необробленоњ м≥д≥ (aes rude). У–егул¤рне карбуванн¤ м≥дних асс≥в припадаЇ на другу половину IV ст. ” часи в≥йни з самнитами ≥ з ѕ≥рром в –им≥ ход¤ть ср≥бн≥ драхми з ампан≥њ ≥ ¬еликоњ √рец≥њ. ѕ≥сл¤ перемоги над ѕ≥рром, в 268 р., римл¤ни перейшли до карбуванн¤ ср≥бноњ монети, Ѕуло встановлене в≥дношенн¤ ср≥бла до бронзи, ¤к 1:120 [II. 5; 117]Ф. ќдиницею грошовоњ римськоњ системи був встановлений денар≥й, в≥дпов≥дний аттичн≥й драхм≥ ≥ р≥вний 10 бронзовим ассам. ƒр≥бною ср≥бною монетою був сестерц≥й, р≥вний 1/4 денар≥¤. ” пор≥вн¤нн≥ з грецькими м≥стами –им п≥зно переходить до карбуванн¤ монети, а це св≥дчить про те, що в –им≥, незважаючи на розвиток торг≥вл≥ ≥ велике поширенн¤ лихварських операц≥й, переважали ще натурально-господарськ≥ в≥дносини. –абовласництво широко впроваджувалос¤ в господарство. „исло раб≥в не було ще значним, але в≥йни зб≥льшували њх прит≥к, ≥ встановлений в 357 р. податок на в≥дпуск раб≥в на волю вказуЇ на розвиток торг≥вл≥ рабами.
ќсновою господарства було землеробство. ƒл¤ IV ст. характерна на¤вн≥сть державноњ громадськоњ власност≥ ≥ розвиток приватноњ власност≥. Ђ√ромадська власн≥сть ¤к державна власн≥сть, ager publicus в≥дд≥лена тут в≥д приватноњ власност≥. ¬ласн≥сть окремоњ людини сама безпосередньо не Ї тут громадською власн≥стю...ї (ћаркс, ‘орми, попередн≥ кап≥тал≥стичному виробництву, Ђѕролетарська революц≥¤ї є 3, 1939, стор. 153). «наченн¤ римського аграрного законодавства ¤к раннього, так ≥ б≥льш п≥знього пол¤гаЇ передус≥м в забезпеченн≥ б≥льшого числа громад¤н спадковою землею.
–озвиток рабовласництва ≥ лихварства веде до концентрац≥њ земельноњ власност≥ ≥ до спроб фактичного розширенн¤ њњ за рахунок державного земельного фонду (ager publicus). јле кер≥вники плебса виступають проти цих спроб, захищаючи ≥нтереси сел¤нства. «авоюванн¤, що супроводилос¤ конф≥скац≥Їю земель п≥дкореного населенн¤, лише спов≥льнювало цей процес, але не могло його зупинити, оск≥льки кращ≥ земл≥ захоплювалис¤ представниками ноб≥л≥тета, серед ¤ких нер≥дко зустр≥чалис¤ нав≥ть т≥, хто виступав на сторон≥ плебењв. ћожна указати на Ћ≥цин≥¤, осудженого за те, що в≥н порушив ухвалений з його ж ≥н≥ц≥ативи закон про земельний максимум. –озвиток рабовласництва ≥ м≥нового господарства веде до посиленн¤ лихварського кап≥талу. ѕлебе¤м вдалос¤ добитис¤ скасуванн¤ боргового рабства, але закони, що неодноразово повтор¤ютьс¤ проти лихварства не могли припинити посиленн¤ його гн≥ту.
Ѕоротьба патриц≥њв ≥ плебењв привела до р≥вн¤нн¤ в пол≥тичних правах нижчого стану. ¬играла в≥д цього передус≥м верх≥вка плебса, ¤ка об'Їдналас¤ з патр≥ц≥анськими родами, що збереглис¤. ѕлебейська маса добилас¤ визнанн¤ прав особистост≥, але економ≥чне становище њњ не пол≥пшилос¤. ¬иходу з цього плебењ шукали в завоюванн≥. ” де¤ких випадках плебс був настроЇний б≥льш агресивно, н≥ж сенаторський стан.
Ќаселенн¤ –има ≥ завойованих ним областей д≥лилос¤ на дек≥лька груп, ¤к≥ розр≥зн¤лис¤ по м≥р≥ правоздатност≥.
ѕовною правоздатн≥стю волод≥ли римськ≥ громад¤ни (cives). Уѕовна правоздатн≥сть характеризувалас¤ наступними рисами:
a) jus connubii - право браку, тобто квиритський шлюб, що супроводжувавс¤ певними юридичними насл≥дками (батьк≥вська влада, право д≥тей на спадщину батька с≥мФњ ≥ т.д.);
б) jus commercii - повна майнова правоздатн≥сть з правом звертатис¤ до римського суду дл¤ захисту своњх матер≥альних ≥нтерес≥в;
в) jus suffragii - право голосу, тобто право участ≥ в народних зборах;
г) jus honorum - право висувати свою кандидатуру на маг≥стратури [III. 2; 26]Ф.
ѕатриц≥њ ≥ плебењ до початку III ст. по своњй правоздатност≥ не розр≥зн¤лис¤. ¬они були повноправними громад¤нами (cives optimo jure). атегор≥ю неповноправних громад¤н (cives m≥n optimo jure) складали в≥льноотпущенники (libertini), ¤к≥ не мали права шлюбу (jus connubii), не могли бути маг≥стратами (не мали jus honorum) ≥ були обмежен≥ в≥дносно права голосуванн¤ (jus suffragii); вони брали участь лише в трибутних ком≥ц≥¤х, ≥ то т≥льки в чотирьох м≥ських трибах.
ѕон¤тт¤ Ђлатиниї (latini) в≥дносилос¤ спочатку до жител≥в в≥льних латинських м≥ст. «а договорами з –имом њм надано було jus commercii (майнова правоздатн≥сть), а де¤ким надавалос¤ ≥ jus coniiubii (право шлюбу).
ѕ≥сл¤ Ћат≥пськоњ в≥йни (340-338 рр.) де¤к≥ жител≥ м≥ст Ћац≥¤ д≥стали право римського громад¤нства, ≥нш≥ ж продовжували називатис¤ латинами. «а ними збер≥галос¤ право шлюбу ≥ майнова правоздатн≥сть, р≥вна з римл¤нами, бо вони не брали н≥¤коњ участ≥ в римському пол≥тичному житт≥. “ак утворилас¤ категор≥¤ латинського громад¤нства, ¤ка поширюЇтьс¤ на р≥зн≥ категор≥њ населенн¤.
–аби не користувалис¤ н≥¤ким захистом держави. ¬они були виключен≥ з цив≥льного житт¤. « точки зору римських рабовласник≥в, м≥ж рабами ≥ тваринними не було н≥¤коњ в≥дм≥нност≥; пан був в≥льний в житт≥ ≥ смерт≥ своњх раб≥в. Ќа в≥дм≥ну в≥д грецьких держав в –им≥ раб н≥де не м≥г знайти притулку, н≥хто не м≥г його захистити.
ѕ≥дкоренн¤ –имом ≥тал≥йських племен ≥ м≥ст не означало ще створенн¤ суворо централ≥зованоњ держави. ћ≥ста ≥ племена продовжували жити самост≥йним, в≥дособленим житт¤м. –им залишавс¤ ≥ надал≥ м≥стом-державою, з ¤кою п≥длегл≥ м≥ста ≥ област≥ знаходилис¤ в догов≥рних в≥дносинах. ƒогов≥р цей (foedus) був примусовим. –≥зн≥ племена ≥ м≥ста ув≥йшли в цю федерац≥ю не на однакових основах. ќдним з них було дароване право римського громад¤нства. “ак≥ м≥ста називалис¤ мун≥цип≥¤ми. ћун≥цип≥њ збер≥гали автоном≥ю у вир≥шенн≥ питань внутр≥шнього житт¤. ƒе¤к≥ з них користувалис¤ повними правами, ≥нш≥ не мали пол≥тичних прав Ц громад¤ни њх не могли брати участ≥ в римських ком≥ц≥¤х вони були м≥стами без права голосуванн¤ (civitales sine suffragio). Ќижче за м≥ста, що отримали римське громад¤нство, сто¤ли м≥ста, що мали латинське громад¤нство. “ретю категор≥ю складали союзники (socii). ƒо них належала б≥льш≥сть. ”мови союзних договор≥в також були не однаковими. «агальним було те, що вс≥ союзн≥ м≥ста позбавл¤лис¤ права вести самост≥йну зовн≥шню пол≥тику ≥ зобов'¤зан≥ були виставл¤ти в≥йська, що складали особлив≥ допом≥жн≥ загони.
ќсобливу категор≥ю м≥ст складали колон≥њ. ѕерш≥ колон≥њ були виведен≥ латинським союзом. ” числ≥ поселенц≥в в цих колон≥¤х могли бути ≥ латини ≥ римл¤ни. «годом ≥ сам≥ римл¤ни виводили колон≥њ, ¤к≥ називалис¤ латинськими. ÷е були в≥йськово-землеробськ≥ поселенн¤, заснован≥ у новозавойованих област¤х. олон≥њ волод≥ли автоном≥Їю аж до карбуванн¤ монети ≥ мали м≥ський устр≥й, той, що нагадував римський. ќсоби, що в≥дправл¤ли в латинських колон≥¤х р≥чн≥ магистратури, д≥ставали права римського громад¤нства. У” латинськ≥ колон≥њ виводилос¤ в≥д 2 до 6 тис¤ч чолов≥к; кожний поселенець волод≥в д≥льницею в≥д 30 до 50 югер≥в ≥ зобов'¤заний був нести гарн≥зонну службу [III. 5; 209]Ф.
ƒо вищого рангу в≥дносилис¤ колон≥њ римських громад¤н. ” епоху ранньоњ –еспубл≥ки вони ¤вл¤ли собою в≥йськов≥ пости по берегах мор≥в. “акими були ќст≥¤, јнт≥й, —≥на √алльська та ≥нш. —початку у них, ймов≥рно, не було свого управл≥нн¤; згодом вони стали управл¤тис¤ двуумв≥рами, що нагадували римських консул≥в, ≥ радою декур≥он≥в, що в≥дпов≥дала римському сенату.
√оловна мета заснуванн¤ колон≥й в ту епоху була стратег≥чною. –озкидан≥ в р≥зних пунктах завойованих земель, вони повинн≥ були захищати римськ≥ ≥нтереси, втримувати населенн¤ в≥д виступ≥в проти –има, а у раз≥ повстань придушувати њх.
—воњм п≥днесенн¤м у багатьох в≥дносинах –им зобов'¤заний був м≥цн≥й ≥ дисципл≥нован≥й арм≥њ. ” давню епоху римське в≥йсько, що д≥лилос¤ по родам та племенам, складалос¤ з родич≥в, здатних носити зброю. ” ход≥ ≥сторичного розвитку з'¤вл¤Їтьс¤ цив≥льне ополченн¤, що складалос¤ переважно з сел¤н, в ¤ке збиралось все в≥льне населенн¤ ≥ ¤ке д≥лилос¤ зг≥дно майновому цензу. “радиц≥¤ приписуЇ цей розпод≥л на класи —ерв≥ю “улл≥ю, але воно було результатом тривалого ≥сторичного розвитку. ” ранн≥й пер≥од –еспубл≥ки нар≥вн≥ з майновим розпод≥лом з'¤вл¤Їтьс¤ ≥ розпод≥л за в≥ком. ¬с≥ громад¤ни у в≥ц≥ в≥д 17 до 46 рок≥в зобов'¤зан≥ були брати участь у вс≥х походах, ¤к би часто вони не зд≥йснювались. Ќаб≥р в≥йська зд≥йснювавс¤ консулами, що комплектували арм≥ю на основ≥ цензорських списк≥в. ќсновною бойовою одиницею римського в≥йська був лег≥он, в ¤кому перебувало звичайно з 4500 чолов≥к, з них 3 тис¤ч≥ було п≥хотинц≥в, 300 кавалерист≥в ≥ 1200 легкоозброЇних. ¬ажкоозброЇн≥ п≥хотинц≥ д≥лилис¤ на три групи: молодш≥ називалис¤ гастати (hastati в≥д hasta спис), люди середнього в≥ку принципи (principes) та старш≥ по роках триар≥њ (triarii). √аст≥в ≥ принцип≥в в лег≥он≥ було по 1200, а триар≥њв 600. —початку лег≥он д≥ливс¤ т≥льки на цептур≥њ, до к≥нц¤ ж пер≥оду (ймов≥рно, в ход≥ —амн≥тських в≥йн), лег≥он складавс¤ з 30 ман≥пул≥в, а кожний ман≥пул з двох центурий; центур≥Їй командував центур≥он Ц сотник, причому один з центур≥он≥в командував правим, а ≥нший л≥вим крилом ман≥пула, ≥нод≥ ж один центур≥он м≥г командувати вс≥м ман≥пулом. ≥ннота, що додавалась до кожного лег≥ону д≥лилас¤ на дес¤ть турм, по 30 чолов≥к в кожн≥й.
—таршими начальниками у в≥йську були в≥йськов≥ трибуни, ¤к≥ перший час призначалис¤ консулами, а пот≥м стали обиратис¤ народними зборами. ƒо епохи ѕун≥чних в≥йн основн≥ збройн≥ сили складалис¤ у римл¤н з чотирьох лег≥он≥в, та нар≥вн≥ з римським в≥йськом все б≥льше ≥ б≥льше значенн¤ набувають в≥йська союзник≥в, ¤к≥ зобов'¤зан≥ були виставл¤ти визначен≥ контингенти.
Ѕ≥й починавс¤ легкоозброюваними п≥хотинц¤ми (velites), що метали дротики у ворога ≥ що в≥дходили на фланги, на, ¤ких розташовувалас¤ к≥ннота. ѕ≥сл¤ цього вступали в б≥й гастати, за ними принципи, триар≥њ ж брали участь в битвах лише у вин¤ткових випадках. «броЇю служили меч≥, списи ≥ дротики, дл¤ захисту в≥д ворог≥в користувалис¤ щитами, над≥вали на себе панцир ≥ шолом.
¬елику роль грали римськ≥ укр≥плен≥ табори, що створювалис¤ за певним планом. ¬они служили дл¤ ноч≥вок або дл¤ притулку у раз≥ в≥дступу, а також були опорним пунктом у вс≥х в≥йськових операц≥¤х.
ќсобливо велике значенн¤ мала в арм≥њ дисципл≥на. ¬она не порушувалась пол≥тичною ≥ соц≥альною боротьбою, що в≥дбувалас¤ в –им≥. ” поход≥ солдат був ц≥лком п≥длеглий своЇму начальнику. ƒисципл≥на п≥дтримувалас¤ суворими покаранн¤ми. омандуючий арм≥Їю, консул або претор, а тим б≥льше диктатор м≥г по своЇму розсуду засудити винного до смертноњ кари, за межами м≥ста –има не було права апел¤ц≥њ до народних збор≥в, не д≥¤ла тут ≥ влада трибун≥в. ÷ентур≥они могли карати по своЇму розсуду солдат за вс¤ку провину; широко застосовувалис¤ в арм≥њ т≥лесн≥ покаранн¤. јле не т≥льки покаранн¤ п≥дтримували дисципл≥ну. –имська арм≥¤ складалас¤ з в≥льних людей, зац≥кавлених в перемоз≥ над ворогом, бо справа йшла про захист р≥дного м≥ста (¤к це було п≥д час галльського нашест¤ або в≥йни з ѕ≥рром) або ж про захопленн¤ нових земель п≥д р≥ллю ≥ пасовища [II. 2; 47]. Ўвидко вводитьс¤ платн¤ солдатам (stipendium). «а переказами, в момент в≥йни з ¬ей¤ми, вже в епоху третьоњ —амн≥тськоњ в≥йни, п≥д час завоюванн¤ земл≥ саб≥н¤н, римл¤ни уперше, з≥ сл≥в ‘аб≥¤ ѕ≥ктора, ¤к≥ передаЇ —трабон, Ђспробували багатстваї.
” римськ≥й арм≥њ нар≥вн≥ з покаранн¤ми ≥снували ≥ нагороди. ѕолководець, що мав imper≥um ≥ що виграв в≥йну ≥з зовн≥шн≥м ворогом, оголошену за певними правилами, д≥ставав право на тр≥умф: так називавс¤ урочистий х≥д, в ¤кому полководець в лавровому в≥нку ≥ пурпурн≥й, прикрашен≥й золотом тоз≥ на кол≥сниц≥ в'њжджав у супровод≥ звит¤жного в≥йська. ’≥д зак≥нчувавс¤ в ап≥тол≥њ, де зд≥йснювалис¤ урочист≥ жертвоприношенн¤. ћалий тр≥умф називавс¤ овац≥Їю. ” цьому випадку полководець вступав в –им на кон≥ або ж п≥шим, на голов≥ його був миртовий в≥нок ≥ од¤гнутий в≥н був в звичайну тогу.
—олдати, що в≥дзначилис¤ ≥ оф≥цери могли отримати р≥зн≥ нагороди за пор¤тунок римського громад¤нина: на голову покладали в≥нок з дубового лист¤ (corona civica), золотим в≥нком нагороджувавс¤ той, хто перший п≥дн¤вс¤ на ст≥ну ворожого м≥ста (corona muralis).
„аст≥ в≥йни спри¤ли тому, що в≥йськове житт¤ було повс¤кденним, солдати не в≥двикали в≥д в≥йськовоњ служби, а загартовувалис¤ ≥ набиралис¤ в≥йськового досв≥ду. ƒл¤ вищого стану римл¤н т≥льки служба в арм≥њ могла в≥дкрити пол≥тичну кар'Їру. ” III ст. в≥йськову справу ще не перетворили в профес≥ю, арм≥¤ збер≥гала колишн≥й сел¤нський характер, ≥ по зак≥нченн≥ поход≥в б≥льш≥сть солдат прагнуло повернутис¤ до р≥дних вогнищ.
“ак вигл¤дало римське сусп≥льство до початку ≤≤≤ ст до н.е.
«ароджен¤ та розвиток юриспруденц≥њ
«акони ƒванадц¤ти таблиць
ƒо середини V ст. плебењ в боротьб≥ з патриц≥¤ми домагаютьс¤ де¤ких усп≥х≥в. ” 451 р., ¤к передаЇ традиц≥¤, п≥д тиском плебса була вибрана ком≥с≥¤ з дес¤ти чолов≥к дл¤ запису закон≥в (decemviri legibus scribundis). ¬она складалас¤ з видних патриц≥њв ≥ була над≥лена широкими повноваженн¤ми. ƒецемв≥ри користувалис¤ надзвичайною владою. Ќа цей р≥к не було обрано н≥ консул≥в, н≥ народних трибун≥в. ѕрот¤гом першого року кодиф≥кац≥йна робота не була зак≥нчена, ≥ на другий р≥к була вибрана друга ком≥с≥¤, що також складалас¤ з дес¤ти чолов≥к, але п'¤ть з них були плебе¤ми. ƒруг≥ децемв≥ри представлен≥ традиц≥Їю узурпаторами, що д≥¤ли не т≥льки проти плебењв, але нав≥ть ≥ проти патриц≥њв. ÷е привело до другого вигнанн¤ (сецесс≥њ) плебењв з –има. Ѕезпосередн≥м мотивом традиц≥¤ вважаЇ спробу децемв≥ра јпп≥¤ лавд≥¤ незаконно позбавити свободи дочку плебе¤ ¬≥ргин≥ю. Ћише втручанн¤ впливових громад¤н запоб≥гло спалаху м≥жусобноњ в≥йни. ” 449 р. м≥ж ворогуючими станами був укладений урочистий мир. Ѕули в≥дновлен≥ маг≥стратури, що ран≥ше ≥снували ≥ п≥дтверджен≥ права плебењв, передус≥м закон про провокац≥њ (jus provocationis), за ¤ким вс¤кий громад¤нин м≥г апелювати до народних збор≥в на несправедливе р≥шенн¤ маг≥страту (вищоњ посадовоњ особи). «аписан≥ децемв≥рами закони були опубл≥кован≥ дл¤ загального зведенн¤. У÷≥ закони в≥дом≥ в ≥стор≥њ, п≥д назвою закон≥в ƒванадц¤ти таблиць. ¬они ¤вл¤ють собою запис звичайного права. «≥ сл≥в “≥та Ћ≥в≥¤, ƒванадц¤ть таблиць були основним джерелом римського права, ¤к публ≥чного, так ≥ приватного (foils omnis public! privatique juris) [II. 7; 30]Ф. ¬они встановлюють обовТ¤зков≥сть судоговоренн¤.
¬икликаний повинен з'¤витис¤ в суд. «акони ƒванадц¤ти таблиць починалис¤ словами: Ђякщо викликають на суд, нехай йдеї (Si in jus vocat, ito). ¬лада, однак, не приймаЇ заход≥в до виклику в≥дпов≥дача; позивач повинен привести його сам. —уд ¤вл¤Ї собою передус≥м змаганн¤, державн≥ органи регулюють судовий процес ≥ виступають ¤к би в рол≥ третейського судд≥. ќднак закони ƒванадц¤ти таблиць передбачають обов'¤зкове виконанн¤ р≥шень, винесених судовою владою. «акони ƒванадц¤ти таблиць св≥дчать про усп≥х св≥тського права (jus), але разом з тим судоговоренн¤ обставлено р¤дом формул ≥ обр¤д≥в, недотриманн¤ ¤ких може привести до втрати позову.
«акони ƒванадц¤ти таблиць в своњх встановленн¤х в≥дображають розвиток обм≥ну. Ќам в≥домий один з основних способ≥в придбанн¤ власност≥ манц≥пац≥¤.
÷е був особливий обр¤д, ¤кий передбачав обов'¤зкову присутн≥сть придбавача реч≥ ≥ колишнього власника (в≥дчуждател¤). р≥м того, повинн≥ були бути присутн≥ми п'¤ть повнол≥тн≥х громад¤н ¤к св≥дки ≥ шостий, що тримав м≥дну вагу. ѕридбавач, торкаючись рукою предмета, що передаЇтьс¤, удар¤в шматочком м≥д≥ (що символ≥зував плату за р≥ч) об вагу, передавав його в≥дчуждателю ≥ вимовл¤в певну формулу.
«аконам ƒванадц¤ти таблиць в≥доме розд≥ленн¤ вс≥х речей на дв≥ категор≥њ: реч≥, в≥дчужуван≥ шл¤хом манципац≥њ (res mancipi), ≥ реч≥, ¤к≥ не можна було передавати шл¤хом манципац≥њ (res пес mancipi). ¬изначенн¤ цих пон¤ть в≥доме нам з твор≥в юрист≥в ≥мператорського пер≥оду. ¬они в≥дносили до першоњ категор≥њ (res mancipi) нерухоме майно (земл≥ ≥ будова) в межах ≤тал≥њ, раб≥в ≥ чотириногих тварин, що служили дл¤ перевезенн¤ т¤гар≥в (кон≥, бики, осли ≥ мули), ≥ с≥льських серв≥тут≥в (право пройти, проган¤ти худобу ≥ провести воду через сус≥дню земельну д≥льницю). ≤нш≥ реч≥ в≥дносилис¤ до res nес mancipi; вони не могли передаватис¤ за допомогою манципац≥њ. ¬се це св≥дчить про розвиток приватноњ власност≥ насамперед на реч≥ сел¤нського побуту.
” цю епоху зароджуЇтьс¤ пон¤тт¤ про необмежену квиритську власн≥сть (donunroin ex jure Quintium), ¤ка, ¤к вчили п≥зн≥ш≥ юристи, може бути т≥льки у римл¤н ≥ ¤ка охорон¤Їтьс¤ ранн≥ми римськими законами. ѕорушенн¤ власност≥ жорстоко караЇтьс¤. “ой, хто труњв або жав в н≥чний час чуже поле, оброблене плугом, прир≥кавс¤ в жертву п≥дземним богам ≥ вдававс¤ до смерт≥. —мертна кара загрожувала пал≥¤м ≥ тим, хто зд≥йснював крад≥жку в н≥чний час. «а крад≥жку, вчинену вдень, за самов≥льну порубку ≥ ≥нш≥ злочини под≥бного роду накладавс¤ великий штраф.
«акони ƒванадц¤ти таблиць визнають свободу запов≥т≥в. ќднак принцип колективноњ (родовоњ) власност≥ продовжував ще ≥снувати. якщо римський громад¤нин вмирав без запов≥ту, по законах ƒванадц¤ти таблиць, йому успадковували Ђйого спадкоЇмц≥ї (sui heredes), п≥д ¤кими вважалис¤ особи, що знаходилис¤ безпосередньо п≥д батьк≥вською владою вмерлого. якщо спадкоЇмц≥в не було, майно переходило до найближчих агнат≥в, а ¤кщо не було агнат≥в, то до родич≥в (gentiles). ѕро колективну державну земельну власн≥сть (ager publicus) закони ƒванадц¤ти таблиць не згадували.
«начну увагу прид≥л¤ють закони ƒванадц¤ти таблиць борговому праву.
Ќайдавн≥шим вигл¤дом боргового зобов'¤занн¤ був nexum (кабала). «а цим зобов'¤занн¤м боржник (nexus), ¤кщо в≥н не виплачував боргу, п≥дпадав п≥д владу кредитора, ¤кий вступав у волод≥нн¤ майном ≥ д≥тьми боржника. ‘ормально nexus в≥др≥зн¤вс¤ в≥д ≥нших раб≥в тим, що отримував свободу, ¤к т≥льки виплачував борг.
Ќезважаючи на всю жорсток≥сть боргового права, закони ƒванадц¤ти таблиць обмежують процент, встановлюючи максимум у в 81/3 % р≥чних [II. 7; 32].
«акони ƒванадц¤ти таблиць торкаютьс¤ ≥ с≥мейних в≥дносин. Ѕатько с≥м'њ (pater familias) користуЇтьс¤ необмеженою владою. ¬≥н може продавати своњх д≥тей в рабство. ѕравда, сина можна було продавати в рабство лише три рази. якщо п≥сл¤ цього син отримував свободу, в≥н вийшов з-п≥д влади батька.
«акони ƒванадц¤ти таблиць знайомл¤ть нас з системою покарань за р≥зн≥ проступки. ѕор¤д з≥ старовинним тал≥оном (talio в≥дплата) згадуютьс¤ штрафи. Ўтрафи ц≥ ст¤гуютьс¤ в ассах, ¤к≥ в той час ¤вл¤ли собою шматки м≥д≥ (аеа rude). ” законах ƒванадц¤ти таблиць в≥дбилас¤ майнова диференц≥ац≥¤ римського сусп≥льства. ¬они кажуть про багатих (assidui) ≥ б≥дних (proletarii).
ќснов державного устрою закони ƒванадц¤ти таблиць не торкаютьс¤, але ними встановлюЇтьс¤ ц≥лий р¤д заход≥в пол≥цейського характеру (заборона поховань всередин≥ м≥ста, встановленн¤ ширини дор≥г).
“екст закон≥в ƒванадц¤ти таблиць до нас не д≥йшов. «м≥ст њх в≥дновлюЇтьс¤ на основ≥ посилань р≥зних римських письменник≥в ≥ юрист≥в. ƒе¤к≥ досл≥дники в≥днос¤ть ƒванадц¤ть таблиць до б≥льш п≥знього пер≥оду (ѕайс до початку III ст., а Ћамберг нав≥ть до початку II ст), але архањзми мови в цитатах, що д≥йшли до нас з ƒванадц¤ти таблиць, прим≥тивн≥ форми в≥дносин (наприклад, принцип тал≥она) кажуть , що вони д≥йсно можуть бути в≥днесен≥ до раннього пер≥оду. ќднак не виключена можлив≥сть впливу на римськ≥ правов≥ в≥дносини б≥льш розвинених п≥вденно≥тал≥йских грецьких законодавств.
«акони ƒванадц¤ти таблиць в≥дображають соц≥альн≥ в≥дносини римського сусп≥льства в момент переходу його до рабовласництва. –абство набуло вже широкого поширенн¤. ¬оно може бути поширене на громад¤н, нав≥ть на член≥в с≥м'њ; разом з тим воно збер≥гаЇ ще патр≥архальний характер. –озвиваЇтьс¤ приватна власн≥сть, але впровадженн¤ њњ в цив≥льне житт¤ гальмуЇтьс¤ на¤вн≥стю власност≥ колективноњ, родовоњ.
«акони ƒванадц¤ти таблиць п≥дтверджували «акони ањуле¤ старовинна заборона шлюб≥в м≥ж патриц≥¤ми ≥ плебе¤ми. «а даними традиц≥њ, лише в 445 р. зг≥дно ≥з законом, запропонованому трибуном анул≥Їм, ц¤ заборона зн≥малас¤, ≥ шлюби, укладен≥ м≥ж патриц≥¤ми ≥ плебе¤ми, признавалис¤ законними.
ƒругий законопроект ануле¤ передбачав обранн¤ консул≥в з плебењв; законопроект цей не пройшов, але з 444 р. зам≥сть консул≥в стали обиратис¤ в≥йськов≥ трибуни з консульською владою.
÷¤ посада була доступна плебе¤м. —початку в≥йськов≥ трибуни обиралис¤ на кожний р≥к, вибори њх чергувалис¤ з виборами консул≥в, але на початку IV ст. до н. е. в≥йськов≥ трибуни зам≥нили консул≥в на досить довгий час.
«аконом ануле¤ зак≥нчуЇтьс¤ перший пер≥од боротьби м≥ж патриц≥¤ми ≥ плебе¤ми.
”сп≥хи плебењв зумовлен≥ передус≥м њх економ≥чною потужн≥стю, що зросла ≥ роллю њх в арм≥њ, але частково усп≥хам плебса спри¤ло ≥ те, що м≥ж патр≥ц≥анськими родами не було згоди. ќкрем≥ роди ведуть нав≥ть самост≥йну зовн≥шню пол≥тику. “ак, в 477 р. в боротьб≥ з ¬ей¤ми загинуло 306 ‘аб≥Їв, що намагалис¤, очевидно, незалежно в≥д держави заснувати колон≥ю. ѕо досл≥дженню ћоммзена, з початку –еспубл≥ки до середини V cт. зникло не менше н≥ж 20 патр≥ц≥анских род≥в. ÷е по¤снюЇтьс¤, головним чином, боротьбою м≥ж окремими родами патриц≥њв. ѕ≥сл¤ закону ануле¤ в≥дбуваЇтьс¤ консол≥дац≥¤ патрициата в боротьб≥ з плебсом, завд¤ки чому розбрат ≥ з≥ткненн¤ м≥ж родами пом'¤кшуютьс¤.
–озвиток римського права
« ¤вищ культурного житт¤ ц≥Їњ епохи особливе значенн¤ маЇ розвиток римського права. ќсновним джерелом права залишалис¤ закони ƒванадц¤ти таблиць, до них приЇднувалис¤ закони (leges), прийн¤т≥ центур≥атними ≥ трибутными ком≥ц≥¤ми. “лумаченн¤ закон≥в ≥ вир≥шенн¤ р≥зних питань, що стосуютьс¤ права, залишалис¤ ще в руках понтиф≥к≥в. –ано розвинен≥ в≥дносини власност≥ знаход¤ть своЇ в≥дображенн¤ ≥ в правових нормах. ѕраво власност≥ означувалос¤ звичайно згадкою ≥мен≥ власника в родовому в≥дм≥нку ≥ словами Ђпо квиритському правуї: Ђце раб —емпрон≥¤ по квиритському правуї (hie homo Sempronii ex jure Quiritium). ѕ≥зн≥ше дл¤ позначенн¤ власност≥ Устало вживатис¤ слово dominium [III. 2; 13]Ф. ќсновним способом придбанн¤ прот¤гом всього пер≥оду залишалас¤ манципац≥¤.
јле з'¤вилис¤ ≥ ≥нш≥ види передач≥. ќдн≥Їю з них була у¤вна судова суперечка (так званий in jure cessio). ¬≥дчуджувач ≥ придбавач в≥дправл¤лис¤ до маг≥страту, ≥ той, хто бажав придбати р≥ч за¤вл¤в, що ц¤ р≥ч належить йому. ћаг≥страт питав колишнього власника, чи не буде в≥н заперечувати. “ой мовчав або в≥дпов≥дав негативно. “аким чином могли придбаватис¤ ¤к res mancipi, так ≥ res nес mancipi; а res nес mancipi переходили у власн≥сть ≥ в результат≥ простоњ передач≥; (traditio), ¤кщо була дл¤ такоњ передач≥ законна основа (куп≥вл¤, передача в посаг ≥ нарешт≥, реч≥ могли стати власн≥стю внасл≥док давн≥шнього волод≥нн¤ (usuca'pio).
Ќайдревн≥шим вигл¤дом зобов'¤зань був, ¤к ми бачили, nexum, що втратив значенн¤ п≥сл¤ закону ѕетел≥н. ћайновий об≥г став б≥льш жвавим завд¤ки по¤в≥ монети, реч≥ стали част≥ше переходити з рук в руки. Ќов≥ зобов'¤зувальн≥ в≥дносини вд¤гаютьс¤ в менш урочист≥ форми, але дл¤ них характерн≥ були формал≥зм ≥ обр¤дов≥сть. ќдним з важливих вид≥в зобов'¤зальних договор≥в, що знову виникли була стимул¤ц≥¤ (stipulatio). ¬она перебувала в певному питанн≥ кредитора ≥ певн≥й в≥дпов≥д≥ боржника. ѕерший питав: Ђ„и ќб≥ц¤Їш в≥ддати мен≥ сто?ї ƒругий говорив: Ђя об≥ц¤ю в≥ддати тоб≥ стої (ЂSpondesne mihi centum dare?ї ЂSpondeo tibi centum dareї). ѕитанн¤ ≥ в≥дпов≥дь повинн≥ були виражатис¤ неодм≥нно усно, причому певними словами, в ≥ншому випадку операц≥¤ вважалас¤ нед≥йсною. ѕоступово виникають ≥ ≥нш≥ форми зобов'¤зань, в ¤ких обр¤дов≥сть граЇ меншу роль.
” с≥мейному npaв≥ в епоху ранньоњ –еспубл≥ки в≥дбуваЇтьс¤ пор≥вн¤но мало зм≥н. ќг≥чейська влада (patria potestas) залишаЇтьс¤ непохитною. ƒе¤к≥ зм≥ни спостер≥гаютьс¤ в юридичних в≥дносинах м≥ж подружж¤ми. Ќайдревн≥шою формою шлюбу був рел≥г≥йний обр¤д, в ¤кому брали участь великий понтиф≥к, флам≥н ёп≥тера ≥ дес¤ть св≥дк≥в. Ќаречений та наречена приносили богам в жертву хл≥б з полови (far), тому весь обр¤д носив назву confarreatio. ¬ очевидь, такий шлюб могли укладати т≥льки патриц≥њ. ѕоруч з ц≥Їю рел≥г≥йною ≥снувала ≥ св≥тська форма шлюбу, ¤ка пол¤гала в у¤вному продажу нареченоњ жениху (coemptio). «д≥йснювавс¤ обр¤д манц≥пац≥њ, ≥ наречена переходила у владу чолов≥ка. Ўлюб м≥г бути довершений ≥ без вс¤ких обр¤д≥в: дружина, що прожила р≥к в будинку чолов≥ка, вступала п≥д його владу. ÷¤ влада ¤к би придбавалас¤ давн≥м волод≥нн¤м. « теч≥Їю часу стали укладатис¤ ≥ так≥ шлюби, коли дружина не вступала п≥д владу чолов≥ка (matrimonium sine manu mariti). ¬же законами ƒванадц¤ти таблиць було визначено, що ж≥нка, що не бажала встановленн¤ над нею влади чолов≥ка, повинна була в≥длучатис¤ з будинку щор≥чно на три ноч≥ ≥, таким чином, переривати давнЇ волод≥нн¤. Ўлюби без влади чолов≥ка характерн≥ особливо дл¤ подальших пер≥од≥в римськоњ ≥стор≥њ.
–озвиток в≥дносин власност≥ знаходить своЇ в≥дображенн¤ в спадковому прав≥. ¬ласник м≥г в особливому запов≥т≥ (testamentum) указати, до кого повинно перейти майно п≥сл¤ його смерт≥. ¬≥н Ум≥г в≥дмовити тим або ≥ншим особам частини свого майна або окрем≥ права (так≥ в≥дмови називалис¤ legata) [III. 3; 27]Ф. якщо ж власник вмирав без запов≥ту, набирало чинност≥ правило закон≥в ƒванадц¤ти таблиць: насамперед признавалис¤ права за найближчими спадкоЇмц¤ми, пот≥м за агнатами ≥, нарешт≥, за родичами.
—удочинство ц≥Їњ епохи в≥др≥зн¤Їтьс¤ таким же формал≥змом ≥ обр¤дов≥стю, ¤к ≥ вс≥ д≥лов≥ в≥дносини. ¬с¤кий позов повинен був бути заснований на закон≥ ≥ висловлений по закону. ѕонтиф≥ки склали позовн≥ формули на р≥зн≥ випадки, ≥ т≥льки цими формулами можна було користуватис¤ при веденн≥ справи. ÷≥ позовн≥ формули носили назву legis actiones. ¬имовленн¤ формул супроводилос¤ певними жестами, знов-таки незм≥нними ≥ обов'¤зковими.
ѕроведенн¤ справ д≥лилос¤ на дв≥ стад≥њ. —початку справа розгл¤далас¤ маг≥стратом, а пот≥м судд¤ми. ” перш≥й половин≥ суду перед маг≥стратом вимовл¤лас¤ позовна формула. ‘орми ≥ способи процесу перед маг≥стратом були суворо визначен≥ ≥ називалис¤ також legis actiones. ќдн≥Їњ њх цих форм був судовий процес шл¤хом застави (legis actio sacramento). ÷е процес-пар≥. “≥ сторони, що т¤жутьс¤ звертались до маг≥страту, призначали заставу, ≥ кожний за¤вл¤в про свою правоту словами встановленоњ звичаЇм формули, певними д≥¤ми, що супроводилис¤. ћаг≥страт не розбирав справи ≥ не виносив р≥шенн¤. ¬≥н вимовл¤в встановлен≥ слова ≥ разом з сторонами призначав суддю або судд≥в з приватних ос≥б, ¤к≥ виносили р≥шенн¤ про того, хто програв заставу. як би попутно п≥дтверджувалас¤ правота т≥Їњ або ≥ншоњ сторони. “акий же формал≥зм характерний ≥ дл¤ ≥нших legis actiones.
ƒ≥¤льн≥сть √не¤ ‘лав≥¤, що опубл≥кував legis actiones, полегшила процес, але древн≥й формал≥зм ще продовжував ≥снувати.
” епоху ранньоњ –еспубл≥ки, таким чином, були сформульован≥ основн≥ пон¤тт¤ римського Ђкапритськогої права. ¬они мали на уваз≥ т≥льки римл¤н ≥ захищали т≥льки римську квиритську власн≥сть. ” римському прав≥ IV ≥ III ст. залишалос¤ ще багато пережитк≥в родового ладу, але ≥ в ньому закладен≥ т≥ принципи, ¤к≥ дозвол¤ть згодом розробити право приватноњ власност≥, абстрактне право, приватне право, право абстрактноњ особистост≥.
–озум≥ючи усю значим≥сть римського права в юриспруденц≥њ не можливо не зупинитис¤ на ньому б≥льш детальн≥ше, ≥ просл≥дкувати за етапами його розвитку.
ѕорушивши цю тему не можна не дати визначенн¤ пер≥оду ≥ етапу.
Ѕудучи ц≥л≥сним ≥сторичним ¤вищем, римське право маЇ ч≥тко окреслен≥ р≥вн≥, етапи розвитку. ¬ид≥л¤ютьс¤ раннЇ право, зр≥ле (класичне) ≥ п≥зн≥ше (посткласичне).
¬они розр≥знюютьс¤ ¤к ≥сторичне та лог≥чне. ёридична специф≥ка цього премету, њњ цив≥л≥стичний аспект передбачають розширенн¤ сфери лог≥чного у виклад≥ [III. 4; 69].
ћ≥ж пон¤тт¤ми пер≥оду ≥ етапу Ї багато загального. якщо пер≥од Ц це в≥др≥зок часу, в ¤кий в≥дбуваютьс¤ т≥ або ≥нш≥ ¤к≥сн≥ зм≥ни, то етап це певна ¤к≥сть, що складаЇтьс¤ в даний в≥др≥зок часу. “ака ¤к≥сть формуЇ, вид≥л¤Ї пер≥од, воно Ц його орган≥зуючий стержень.
” рамках пер≥оду реальне в≥дтворюЇтьс¤ з випадков≥стю, зигзагами, тут знаход¤ть в≥дображенн¤ ≥ перех≥дн≥, пром≥жн≥ стани права, часом нехарактерн≥, нетипов≥ дл¤ даного пер≥оду факти, а законом≥рност≥ завуальован≥ строкат≥стю, р≥зноман≥тт¤м д≥йсност≥. ≈тапи ж в≥дображають вир≥шальн≥ факти, ведуч≥ тенденц≥њ. ” них складн≥сть ≥стор≥њ спрощуЇтьс¤, але законом≥рност≥ стають очевидн≥шими. “ак, ¤кщо в рамках початкового пер≥оду ≥стор≥њ римського права конкретний фактичний матер≥ал розташовуЇтьс¤ в сувор≥й хронолог≥чн≥й посл≥довност≥, то при характеристиц≥ першого етапу т≥ ж факти викладаютьс¤ з точки зору вираженност≥ в них початкового, спрощеного стану права, лог≥ки розвитку.
Ѕ≥льш того факти одного ≥ того ж пер≥оду можуть бути в≥днесен≥ до р≥зних етап≥в. “ак, дуал≥зм квиритського ≥ преторського права пер≥оду –еспубл≥ки ¤к характерна риса нерозвиненост≥ права в≥дноситьс¤ до раннього етапу, але той же дуал≥зм в аспект≥ його подоланн¤ ≥ затвердженн¤ переважаючоњ рол≥ преторського права Ц факт, ¤кий включаЇтьс¤ у другий, класичний етап.
ѕредкласичне право не вид≥л¤Їтьс¤ ¤к особливий етап, оск≥льки воно позбавлене ц≥л≥сност≥ визначеноњ ¤кост≥. ÷е швидше де¤кий перех≥дний пер≥од, в ¤кому меж≥ минулого перепл≥таютьс¤ з тим, що передбачаЇ, а частково складаЇ зм≥ст класичного права. ўе один приклад. ѕер≥одизац≥¤ римського права обриваЇтьс¤ VI ст. Ц створенн¤м «веденн¤ закон≥в ≥мператора ёст≥н≥ана. ќднак р¤д стор≥н подальшого розвитку римського права в таких правових пам'¤тках, ¤к ѕрохирон, ≈клога, ¬асил≥ки, типов≥, законом≥рн≥ ¤вища занепаду ≥ розкладанн¤ римського класичного права можуть бути розгл¤нут≥ в рамках посткласичного етапу [III. 3; 59].
ќдна з основ вид≥ленн¤ етап≥в розвитку римського права Ї те, що проводитьс¤ з використанн¤м пор≥вн¤льного методу (на основ≥ вид≥ленн¤ схожост≥ ≥ в≥дм≥нностей) класиф≥кац≥¤ ≥ систематизац≥¤ конкретного ≥сторико-правового матер≥алу з встановленн¤м характерних рис кожного етапу. ≤нша основа застосуванн¤ до римського права того загального положенн¤, що правова система, ¤к ≥ будь-¤кий сусп≥льний орган≥зм, проходить в своЇму розвитку стад≥њ виникненн¤, розкв≥ту, розкладанн¤ ≥ загибел≥. –озгл¤д римського права ¤к системи, що включаЇ в себе стани, ¤к≥ ¤к≥сно розр≥знюютьс¤ Ц етапи, збагачуЇ його знанн¤, робить розум≥нн¤ римського права б≥льш повним.
ѕерший етап римського права в≥дпов≥дав ранн≥м ступен¤м розвитку римського сусп≥льства (VI-III ст. до . н. е.)
–анн≥й –им пор≥вн¤но невелике державне утворенн¤, держава-м≥сто.
виритське, цив≥льне право, под≥бно праву ≥нших ранньокласових товариств, характеризувалос¤ аморфн≥сттю Ц право не повн≥сттю вид≥лилос¤ в самост≥йну область регулюванн¤ сусп≥льних в≥дносин, не в≥дд≥лилос¤ в≥д рел≥г≥њ, звичањв, простих норм моральност≥; недифференц≥йованн≥сттю Ц не склалас¤ структура права, нав≥ть карне право ще не в≥дд≥лилос¤ в≥д цив≥льного, не утворило самост≥йноњ галуз≥. Ќе склалис¤ багато ¤к≥ основн≥ правов≥ пон¤тт¤. ” прав≥ збер≥галис¤ колектив≥стськ≥, громадськ≥ початки. “ак, право приватноњ власност≥ було обмеженим, переважаюче значенн¤ мали колективн≥ форми власност≥ (с≥мейна, громадська).
р≥м того, в ранньоримському прав≥ ч≥тко представлен≥ так≥ меж≥, ¤к формал≥зм, консерватизм, замкнен≥сть, пор≥вн¤но вузька сфера д≥њ, казуальн≥сть норм. …ому були властив≥ р≥зко виражен≥ станов≥ розпод≥ли ≥ ¤скрава етична самобутн≥сть, що забарвила всю ц≥л≥сн≥сть римського права. ѕраво д≥¤ло на обмежен≥й територ≥њ ≥ мало м≥сцеве значенн¤.
«в'¤зок права з рел≥г≥Їю ви¤вл¤вс¤, зокрема, в тому, що його застосуванн¤ супроводилос¤ виголошенн¤м сакраментальних сл≥в ≥ фраз, зд≥йсненн¤м ритуальних д≥й. ” принцип≥, звичањ, рел≥г≥¤, а разом з ними ≥ право не розповсюджувалис¤ на представник≥в ≥нших народ≥в. ¬≥д плем≥нноњ ≥ рел≥г≥йноњ замкнутост≥ в –им≥ збер≥гавс¤ погл¤д на чужака ¤к на ворога (hostis). р≥м того, зв'¤зок права з рел≥г≥Їю, обр¤дов≥стю ≥ символ≥кою, традиц≥¤ми ≥ умовн≥стю старих звичањв робила його незрозум≥лим ≥ чужим дл¤ ≥нших народ≥в. ¬се це визначало замкнен≥сть раннього римського права.
ѕриклад формал≥зму права Ц особливий урочистий обр¤д манц≥пац≥њ (mancipatio), що застосовувавс¤, зокрема, в операц≥њ куп≥вл≥-продажу. ћанц≥пац≥¤ пол¤гала в тому, що покупець в присутност≥ п'¤ти св≥дк≥в ≥ вагар¤ (обов'¤зково повноправних римських громад¤н) вимовл¤в певну формулу: Ђя затверджую, що ц¤ людина (р≥ч) належить мен≥ по праву квирит≥в, ≥ так буде в≥н куплений мною за цю м≥дь ≥ за допомогою м≥дноњ вагиї. ѕот≥м в≥н удар¤в шматком м≥д≥ по чаш≥ ваги ≥ передавав цей шматок м≥д≥ продавцев≥ зам≥сть купованоњ ц≥ни. ћанципац≥¤ виникла тод≥, коли –им ще не знав карбованоњ монети ≥ ¤к грош≥ використовували м≥дь в злитках, ¤к≥ д≥йсно рубали ≥ зважували. Ќа¤вн≥сть п'¤ти св≥дк≥в, ¤к вважають, пережиток участ≥ вс≥Їњ общини у в≥дчуженн≥. —в≥дки не просто очевидц≥, а гаранти д≥йсност≥ операц≥њ, њњ м≥цност≥. ѕередача грошей зд≥йснювалас¤ поза самим обр¤дом манципац≥њ, але без дотриманн¤ манципац≥њ власн≥сть на р≥ч не переходила до покупц¤. ”рочиста форма з участю п'¤ти св≥дк≥в, вагар¤ ≥ з проголошенн¤м формули Ђѕридбаваю за шматок м≥д≥ї починаЇ обслуговувати майже весь тогочасний об≥г, хоча ≥ нескладний. ќбр¤д Ђза допомогою м≥д≥ ≥ вагиї стали застосовувати нав≥ть при зд≥йсненн≥ браку ≥ при розпор¤дженн≥ майном на випадок смерт≥. [III. 1; 32]
Ќерозвинен≥сть соц≥ально-економ≥чних в≥дносин зумовлювала ≥ в≥дносно упов≥льнений характер зм≥н в прав≥. –ел≥г≥¤, впливаючи на правову форму, додавала њй меж≥ консерватизму, обмежувала можливост≥ њњ вдосконаленн¤. ќднак консерватизм, замкнен≥сть, а також ригоризм (необговорюван≥сть розпор¤джень, вимога безумовного дотриманн¤ передус≥м форми) сус≥дствувати ≥ перемежалис¤ в квиритичному прав≥ з гнучк≥стю ≥ пластичн≥стю допускали можлив≥сть вкладати в правову норму новий зм≥ст.
ўе одна ≥стотна межа квиритського права Ц казуальн≥сть норм. Ѕули в≥дсутн≥ загальн≥ правов≥ р≥шенн¤, тобто правила повед≥нки, придатн≥ дл¤ б≥льшост≥ схожих ситуац≥й. ѕраво виникло з конкретних присуджень, заборон¤ючи або наказуючи ту чи ≥ншу певну д≥ю, не охоплювало всього кола однор≥дних в≥дносин. —фера д≥њ права була пор≥вн¤но вузькою.
–озгл¤даючи з висоти сучасност≥ спрощену форму квиритського права, не можна бачити в ньому т≥льки прим≥тив≥зм. ѕравове дитинство людства потр≥бно оц≥нювати його ж м≥рами, простота ≥ спрощенн≥сть форми права дл¤ свого часу були найкращими. ѕраво не може бути вище дос¤гнутого р≥вн¤ культурного ≥ економ≥чного розвитку сусп≥льства, ≥накше воно не буде д≥йовим. ј химерн≥сть форми, черпана з≥ звичањв ≥ в≥кових традиц≥й, робила право б≥льш зрозум≥лим. ѕрим≥тивн≥сть ви¤вл¤лас¤ б≥льш досконалою н≥ж складне. оли, наприклад, не була розвинена писемн≥сть, форма манц≥пац≥њњ найкращим чином спри¤ла ф≥ксац≥њ пам'¤т≥ присутн≥х найдр≥бн≥ших деталей операц≥њ. «вТ¤зок права з рел≥г≥Їю забезпечув над≥йн≥сть договору.
ƒругий етап римського права припадаЇ на час вступу римського сусп≥льства у зр≥лу стад≥ю власного розвитку (середина III ст. до н. е. - к≥нець III ст. н. е.)
ќск≥льки мета даноњ прац≥ не включаЇ в себе детальний розгл¤д ус≥х етап≥в розвитку римського права, а лише т≥льки пер≥оду республ≥ки, то сл≥д лише зробити огл¤довий екскурс у наступн≥ етапи дл¤ повного сприйн¤тт¤ теми та не порушенн¤ лог≥зму.
Ќепристосован≥сть республ≥канськоњ форми правл≥нн¤ дл¤ управл≥нн¤ державною осв≥тою, що територ≥ально розрослас¤, нездатн≥сть справитис¤ з внутр≥шн≥ми протир≥чч¤ми, що загострилис¤ привод¤ть республ≥ку до загибел≥ ≥ встановленн¤ ≥мпер≥њ.
–имське класичне право було викликане до житт¤ зр≥лим станом сусп≥льства, високою розвинен≥сттю його культури, товарно-грошових в≥дносин.
“рапл¤Їтьс¤, що за одним лише класичним станом римського права суд¤ть про нього загалом. “акий погл¤д на римське право, що не враховуЇ окремих етап≥в розвитку, не може вважатис¤ в≥рним. ЅуваЇ ≥ так, що меж≥ де¤коњ ранньоњ фази римського класичного права, коли складаЇтьс¤ античне рабовласництво з формулою Ђраби суть реч≥ї, ц≥лком перенос¤тьс¤ на все класичне право. јле ≥ це не зовс≥м в≥рно. ƒл¤ його вищоњ фази характерна тенденц≥¤ розширенн¤ правоздатност≥ раб≥в.
“рет≥й етап римського права в≥дпов≥дав п≥зньому стану римського сусп≥льства (IV VI ст. . ≈коном≥чн≥ ≥ пол≥тичн≥ труднощ≥, загостренн¤ внутр≥шн≥х протир≥ч, ослабленн¤ економ≥чних зв'¤зк≥в, надзвичайна складн≥сть управл≥нн¤ величезними територ≥¤ми, а також посилившийс¤ натиск н≥мецьких племен все це призвело до розд≥лу ≤мпер≥њ на зах≥дну ≥ сх≥дну частини (295 р.). «ах≥дна –имська ≥мпер≥¤ п≥д натиском варвар≥в припинила ≥снуванн¤ (476 р.). —х≥дна частина Ц ¬≥зант≥¤ ви¤вилась б≥льш життЇздатною.
риза, що вразила римське сусп≥льство в III ст., мала дуже важк≥ пол≥тичн≥ насл≥дки ≥ вилилась, зокрема, в сер≥ю державних переворот≥в ≥ громад¤нських в≥йн. ѕроцеси розпаду, пов≥льно, але неухильно п≥дточували устоњ –имскоњ ≥мпер≥њ.
” п≥зньому римському прав≥ ми ви¤вл¤Їмо дв≥ протилежно д≥юч≥ тенденц≥њ.
ѕосткласичне право, передус≥м, включаЇ в себе основн≥ результати попереднього розвитку. «авершуютьс¤ процеси, ¤к≥ мали м≥сце на попередньому етап≥. ќстаточно, наприклад, втрачаЇ значенн¤ розпод≥л римського права на квиритське, преторське ≥ Ђправо народ≥вї. ”досконалюЇтьс¤ юридично-техн≥чний стан права, п≥двищуЇтьс¤ його теоретичний р≥вень.
“енденц≥¤ висх≥дного руху права ви¤вл¤Їтьс¤ в узагальненн≥ дос¤гнутого, його осмисленн≥. ёристи б≥льш глибоко розробл¤ють правов≥ принципи ≥ пон¤тт¤, додають правовим нормам б≥льш широке, узагальнююче значенн¤. «начним фактом розвитку права стала його систематизац≥¤ в законодавств≥ ёст≥н≥ана, що завершила процес створенн¤ Їдиного ун≥версального права дл¤ усього в≥льного населенн¤ ≤мпер≥њ.
” област≥ цив≥льного права закр≥пл¤Їтьс¤ найб≥льш асолютне право приватноњ власност≥ (ќднак вже ви¤вл¤Їтьс¤ ≥ тенденц≥¤ обмеженн¤ права власност≥.) ” державному прав≥ отримуЇ детал≥зоване юридичне оформленн¤ суворо централ≥зована система управл≥нн¤ з розвиненим бюрократичним апаратом, засобом ¤кого правл¤чий клас вир≥шував надзвичайно складн≥ задач≥ кер≥вництва сусп≥льством. [III. 3; 32]
ќдночасно спостер≥гаЇтьс¤ ≥ ≥нша, негативна тенденц≥¤, що торкнулас¤ вс≥х галузей права: посилюютьс¤ правообмеженн¤ за в≥роспов≥дним принципом, зм≥цнюютьс¤ станов≥ розпод≥ли населенн¤. “ехн≥чне вдосконаленн¤ права вже не давало належного ефекту. Ђ«акони слаб≥ без вдачї, говорили римськ≥ юристи. ¬узьк≥ рамки абсолютно точних формулювань закон≥в, в≥дпов≥даючи бюрократичн≥й централ≥зац≥њ управл≥нн¤ ≥ виражаючи прагненн¤ ¤к можна повн≥ше ≥ одноман≥тн≥ше в≥дрегулювати складн≥сть сусп≥льних в≥дносин, гальмували поступальний рух сусп≥льства. јле ≥ принципи Ђсправедливост≥ї, Ђдоброњ сов≥ст≥ї, Ђгуманн≥стьї при крайн≥й продажност≥ судд≥в в≥дкривала широк≥ можливост≥ дл¤ зловживань.
¬же в к≥нц≥ III ст. припин¤Їтьс¤ розвиток приватного права, його творча потенц≥¤ вичерпуЇтьс¤. –азом з тим посилюЇтьс¤ роль права ≥ ¤к ≥нструмента ≥деолог≥чного впливу на масу, ¤к засобу, що згладжуЇ за допомогою др≥бних поступок (Ђсоц≥альн≥ мотивиї) класов≥ протир≥чч¤, що надто загострилис¤.
«м≥нюЇтьс¤ ≥ мова права. “очн≥ ≥ карбован≥ формулюванн¤ розбавл¤ютьс¤ вит≥юватими фразами, в≥дбуваЇтьс¤ зм≥шенн¤ юридичних терм≥н≥в, ран≥ше ч≥тко що в≥дмежовувалис¤ один в≥д одного; в тексти закон≥в вторгаютьс¤ морал≥зуюч≥ положенн¤, риторичн≥ обороти, юридична думка тоне в багатосл≥вност≥ ≥ пихатих фразах у славу ≥мператор≥в.
ѕраво зазнаЇ Уфеодал≥зац≥њФ. ” нього проникають норми м≥сцевого, звичайного права, правов≥ погл¤ди народ≥в, що насел¤ли ≤мпер≥ю, зокрема грек≥в, с≥р≥йц≥в, балканських народ≥в. –имське право втрачаЇ ун≥версальний характер, пристосовуЇтьс¤ до б≥льш простих в≥дносин раннЇфеодального сусп≥льства. ласичне римське право поступово вдаЇтьс¤ до забутт¤. ЂЌа зм≥ну ¤скравим фарбам заходу –имськоњ ≥мпер≥њ приходить похмурий ранок середн≥х в≥к≥вї.
–озвиток права не м≥г в≥дбуватис¤ лише завд¤ки розвитку держави, хоча з викладеного вище матер≥алу складаЇтьс¤ таке враженн¤. ƒл¤ висв≥тленн¤ ус≥х УфарбФ тогочасного стану права потр≥бно роз≥братис¤ не т≥льки з його розвитком на прот¤з≥ даного пром≥жку часу, але й висв≥тлити працю тогочасних юрист≥в.
ƒ≥¤льн≥сть юрист≥в виражалас¤ в трьох функц≥¤х:
a) cavere Ц складанн¤ формул р≥зних частноправових акт≥в, що зд≥йснюютьс¤ окремими особами (запов≥т≥в, акт≥в продажу ≥ т.п.). ўоб оц≥нити значенн¤ ц≥Їњ функц≥њ, треба брати до уваги суворий формал≥зм римського права, при ¤кому пропуск хоч би одного слова знесилював довершений акт, робив його юридично н≥кчемним;
б) agere Ц ради в≥дносно пред'¤вленн¤ позову ≥ пор¤дку веденн¤ збудженоњ справи. ≤ в цьому випадку допомога юрист≥в була ≥стотна в зв'¤зку з формал≥змом ≥ ритуальностю древньоримського процесу по частноправових спорах. јле вона зводилас¤ до одних т≥льки рад, тому що римл¤ни не допускали пр¤мого представництва (виступу одн≥Їњ особи в≥д ≥мен≥ ≥ншого), ≥ зац≥кавлений повинен був вести справу самост≥йно, лише покладаючись на поради юриста, але без безпосередньоњ його участ≥ в процес≥;
в) respondere Ц в≥дпов≥д≥ на юридичн≥ питанн¤, що виходили в≥д приватних ос≥б. ” так≥й форм≥ юристи давали тлумаченн¤ д≥ючому праву, а у випадках його недостатност≥ або практичн≥й непридатност≥ пропонували своњ власн≥ р≥шенн¤. ѓх в≥дпов≥д≥ юридично обов'¤зковоњ сили не мали. ѕроте вони мали вплив на практику, що ставав тим значн≥ше, н≥ж переконлив≥ше њх обгрунтован≥сть ≥ чим вище авторитет њх автора. —аме ц¤ функц≥¤ згодом з≥грала вир≥шальну роль в забезпеченн≥ активноњ участ≥ видатних римських юрист≥в в загальному нормотворчому процес≥. « особливою силою така участь ви¤вилас¤ в класичний пер≥од розвитку римського приватного права. [III. 1; 45]
ƒо загальноњ функц≥њ respondere, ¤ку юристи зд≥йснювали ≥ ран≥ше, ≥мператор јвгуст приЇднав надане де¤ким юристам ius respondendi - право давати в письмовому вигл¤д≥ по запитам учасник≥в суперечки юридичн≥ р≥шенн¤ владою ≥мператора (ех auctoritatae principis) з приданн¤м ним тим самим ¤кост≥ обовТ¤зковост≥. «астосован≥ до конкретноњ суперечки, ц≥ р≥шенн¤ силою свого авторитету впливали на долю ≥нших однор≥дних суперечок, що ≥ надавало њм в≥доме нормативне значенн¤.
«а аналог≥Їю таких р≥шень проводилис¤ ¤к нов≥ ≥дењ, так ≥ вже виражен≥ в р≥зних л≥тературних джерелах. Ќайб≥льш поширеними видами юридичних л≥тературних твор≥в були: ≥нституц≥њ (institutiones) п≥дручники по праву; коментар≥ (commentariis) тлумаченн¤ д≥ючого, головним чином, преторського, права; дигести (digesta) коментар≥ (нер≥дко в поЇднанн≥ з критикою) висловлюванн¤ юрист≥в колишн≥х час≥в; регули (regulae) зб≥рники стисло виражених юридичних правил, афоризм≥в ≥ приказок.
ƒо класичного пер≥оду в≥дноситьс¤ також утворенн¤ двох шк≥л або напр¤м≥в в римськ≥й юриспруденц≥њ: прокуль¤нц≥в, ¤ких очолював Ћабеон, а пот≥м його учень ѕрокул, ≥ саб≥нь¤нц≥в, у розд≥л≥ ¤ких сто¤в ап≥тон, а п≥зн≥ше його посл≥довник —аб≥н. яких небудь повних даних, достатн≥х дл¤ того, щоб судити про особливост≥ кожноњ з цих шк≥л, не збереглос¤. ¬≥дом≥ лише њх розходженн¤ з окремих приватних питань, наприклад, з питанн¤ про специф≥кац≥ю, тобто про долю реч≥, виготовлену дл¤ себе з чужих матер≥ал≥в без злого нам≥ру (внасл≥док нев≥данн¤, помилки ≥ т.п.). —аб≥нь¤нц≥ вир≥шували цю суперечку на користь власника матер≥ал≥в, а прокуль¤нц≥ на користь њх обробника (специф≥канта). якщо судити лише по викладених розходженн¤х м≥ж двома названими школами, то б≥льш прогресивною була позиц≥¤ прокуль¤нц≥в. ƒо такого висновку привод¤ть ≥ де¤к≥ ≥нш≥ в≥домост≥, що д≥йшли до нас про контроверзи, що њх розд≥л¤ли.
” створенн≥ класичного римського права не менша роль, н≥ж претору, належала римським юристам
—удовий процес того часу Ц це лег≥сакц≥йний процес. ÷¤ форма найдавн≥ша римська форма судового розгл¤ду сп≥рних випадк≥в, ¤к вона малюЇтьс¤ законами XII таблиць.
ѕроцес цей складавс¤ з двох стад≥й: перша називалас¤ ≥н юр≥, друга - ≥н юдицис. ѕерша стад≥¤ була суворо формальною, друга ЦхарактеризуЇтьс¤ в≥льною процедурою.
” перш≥й стад≥њ позивач ≥ в≥дпов≥дач прибували в призначений день на форум до маг≥страту, ¤ким дл¤ даних випадк≥в зробивс¤ згодом претор, друга п≥сл¤ консула маг≥стратура –има. “ут, п≥сл¤ виголошенн¤ кл¤тв, виражених в точно визначених дл¤ кожного даного випадку словах, претор ¤кщо н≥хто не збивавс¤ в виголошенн≥ повинноњ, суворе визначеноњ формули, призначав день суду (друга стад≥¤ процесу) ≥ визначав суму грошей, ¤ку та або ≥нша з т¤жущихс¤ стор≥н повинна була внести (в храм) у вигл¤д≥ застави правоти. ѕрограш справи в≥в до програшу застави ≥ таким чином –им захищав себе в≥д сут¤жник≥в.
ƒл¤ другоњ стад≥њ процесу претор призначав суддю (з списку кандидат≥в, затверджених сенатом), самий день суду ≥ зобов'¤зував т¤жущихс¤ п≥дкоритис¤ судд≥вському р≥шенню. Ќа цьому перша стад≥¤ лег≥сакц≥онного процесу завершувалас¤. Ќа його друг≥й стад≥њ судд¤ вислухував сторони, св≥дк≥в розгл¤дав представлен≥ докази, ¤кщо вони були, ≥ виносив р≥шенн¤. ¬оно було остаточним, бо н≥ апел¤ц≥њ, н≥ касац≥њ найдавн≥ше право –има не знало.
« плином часу лег≥сакц≥онний процес вит≥сн¤Їтьс¤ простим (безформальним) формул¤рним процесом, в ¤кому вир≥шальна роль належить претору, його формул≥, що була юридичною основою дл¤ збудженн¤ позову ≥ його судд≥вського дозволу.
ѕравове становище римських громад¤н
ѕон¤тт¤ Уособи" ≥ правоздатност≥
–абовласницьке сусп≥льство визнавало особою (persona), тобто ≥стотою, здатною мати права, не кожну людину. ÷е сусп≥льство було особливо наочним св≥дченн¤м того, що правоздатн≥сть (здатн≥сть бути суб'Їктом, нос≥Їм прав) не Ї природжена властив≥сть людини, а представл¤Ї, ¤к ≥ сама держава ≥ право, надбудовче ¤вище на базис≥ економ≥чних в≥дносин сусп≥льства. ≤ншими словами, правоздатн≥сть кор≥нити в соц≥ально-економ≥чному лад≥ даного сусп≥льства в даний пер≥од його розвитку.
” –им≥ ≥снував численний клас людей - раби, ¤к≥ були не суб'Їктами, а об'Їктами прав. ¬аррон (I ст. до н.е.) д≥лить знар¤дд¤ на н≥м≥ (наприклад, вози); видаюч≥ нечленорозд≥льн≥ звуки (худоба) ≥ обдарован≥ мовою (раби). –аб називаЇтьс¤ instrumentum vocale, говор¤чим знар¤дд¤м [I; 7; 56].
« ≥ншого боку, сучасна в≥дм≥нн≥сть ос≥б ф≥зичних (тобто людей) ≥ юридичних (тобто р≥зного роду орган≥зац≥й, над≥лених правоздатн≥стю) в –им≥ розроблено не було, хоч ≥ було в≥домо в практиц≥.
“ому, що тепер називаЇтьс¤ правоздатн≥стю, в –им≥ в≥дпов≥дав терм≥н caput. ѕовна правоздатн≥сть складалас¤ з трьох основних елемент≥в або стан≥в (status):
1) status libertatis - стан свободи,
2) status civitatis - стан громад¤нства,
3) status familiae - с≥мейний стан.
« точки зору status libertatis, розр≥знювалис¤ в≥льн≥ ≥ раби; з точки зору status civitatis, - римськ≥ громад¤ни ≥ ≥нш≥ в≥льн≥ особи (латини, перегр≥ни); з точки зору status familiae, - самост≥йн≥ (sui iuris) батьки с≥мейств (patres familias) ≥ п≥двладн≥ ¤кий-небудь paterfamilias (особи alieni iuris, Учужого права"). “аким чином, повна протилежн≥сть передбачала: в≥льний стан, римське громад¤нство ≥ самост≥йне положенн¤ в с≥м'њ.
«м≥на в ¤кому-небудь з статус≥в носила назву capitis deminutio. «м≥на в status libertatis називалас¤ сapitis deminutio maxima (найвище, найб≥льш ≥стотне); зм≥на status cfivitatis називалас¤ capitis familiae визначалос¤ ¤к capitis deminutio minima (найменше).
«розум≥ло, регламентац≥¤ правоздатност≥ не була однаковою у вс≥ пер≥оди римськоњ ≥стор≥њ. –азом з розвитком економ≥чних в≥дносин йшов розвиток ≥ правоздатн≥сть в≥льних людей. ѕо м≥р≥ перетворенн¤ –има з невеликоњ с≥льськогосподарськоњ общини у величезну державу з розвиненою зовн≥шньою торг≥влею строкат≥ в≥дм≥нност≥ правоздатност≥ окремих груп в≥льного населенн¤ (римських громад¤н, латин≥в, перегрин≥в) стали згладжуватис¤, провалл¤ м≥ж в≥льним ≥ рабом ¤к ≥ ран≥ше залишалос¤. «рештою був дос¤гнутий великий дл¤ того часу результат - формальна р≥вн≥сть в≥льних людей в област≥ приватного права.
¬олод≥нн¤ тим або ≥ншим статусом могло бути предметом суперечки. Ќа цьому грунт≥ з'¤вилис¤ спец≥альн≥ види захисту правоздатност≥ - так зван≥ статутн≥ позови (наприклад, позов про визнанн¤ особи в≥льнов≥дпусником, що пред'¤вл¤Їтьс¤ проти того, хто затримуЇ цю людину ¤к раба, ≥ т.п.) [II; 7; 58].
ѕравове становище римських громад¤н.
–имське громад¤нство набувалось передус≥м шл¤хом народженн¤ (в законному браку) в≥д римських громад¤н, пот≥м - шл¤хом в≥дпущенн¤ на свободу з рабства, а також за допомогою наданн¤ римського громад¤нства ≥ноземцев≥.
ѕрипин¤лос¤ римське громад¤нство або смертю, або в результат≥ capitis deminutio maxima. ÷¤ останн¤ (п≥сл¤ р≥зних ≥сторичних зм≥н) в епоху ёст≥н≥ана наступала у раз≥ присудженн¤ до найб≥льш важких карних покарань ≥ т.д., у випадках захопленн¤ римського громад¤нина у владу ворог≥в або принаймн≥ недружнього народу (проте, у раз≥ подальшого поверненн¤ на римську територ≥ю така особа в≥дновлювалос¤ у вс≥х правах; це називалос¤ ius postliminii).
ѕравоздатн≥сть римського громад¤нства в област≥ приватного права складалас¤ з двох основних елемент≥в: ius conubii, тобто права одружуватис¤ по законну, при ¤кому д≥ти д≥ставали права римського громад¤нства, а батьков≥ належала влада над д≥тьми, ≥ ius commercii - по визначенню ”льп≥ана emendi vendendique invicem ius, тобто право торгувати, зд≥йснювати операц≥њ, а отже, придбавати ≥ в≥дчужувати майно.
≤стотне значенн¤ мало розпод≥л римських громад¤н на в≥льнонарожденних ≥ в≥льнов≥дпускник≥в (libertini); останн≥ не т≥льки знаходилис¤ в залежност≥ в≥д своњх патрон≥в (тобто що в≥дпустили њх на свободу), але нер≥дко ≥ експлуатувалис¤ ними.
” III ст. н.е. формально була проголошена р≥вн≥сть в правоздатност≥. Ќасправд≥ повного ур≥вн¤нн¤ не сталос¤. „асткова нер≥вн≥сть в≥дгукнулась утворенн¤м в пер≥од ≥мпер≥њ стан≥в, ¤к≥ супроводилис¤ прикр≥пленн¤м до профес≥й. –озр≥знювалис¤ наступн≥ стани: сенатори, вершники, в≥йськовий стан, м≥ськ≥ декур≥они або кур≥али, торговц≥, рем≥сники, сел¤ни.
—танов≥ ≥ ≥нш≥ соц≥альн≥ в≥дм≥нност≥ особливо сильно давали про себе знати в област≥ податкового обкладенн¤ ≥ взагал≥ в публ≥чному прав≥; але вони позначалис¤ ≥ в област≥ приватного права, наприклад на допускавс¤ шлюб м≥ж сенатором ≥ в≥льнов≥дпущенниками та ≥нше [II; 7; 60].
” сучасному прав≥ розр≥знюють правоздатн≥сть ≥ д≥Їздатн≥сть (тобто здатн≥сть зд≥йснювати д≥њ з в≥дпов≥дними юридичними насл≥дками). –имське право на знало в≥дпов≥дних категор≥й, однак в –им≥ не за кожною особою визнавалас¤ здатн≥сть зд≥йснювати д≥њ з юридичними насл≥дками.
ƒ≥Їздатн≥сть людини завжди ≥ скр≥зь передус≥м залежить в≥д в≥ку, оск≥льки розум≥нн¤ значенн¤ д≥й, що зд≥йснюютьс¤ ≥ здатн≥сть волод≥ти собою ≥ тверезо ухвалювати те або ≥нше р≥шенн¤ приходить лише з роками. ” –имському прав≥ розр≥знювалис¤: infantes (до 7 рок≥в) - ц≥лком нед≥Їздатн≥; impuberes (хлопчики в≥д 7 до 14 рок≥в, д≥вчинки в≥д 7 до 12 рок≥в).
Impuberes визнавалис¤ здатними самост≥йно зд≥йснювати так≥ операц≥њ, ¤к≥ ведуть до одного лише придбанн¤ дл¤ неповнол≥тнього (без ¤ких-небудь втрат або встановленн¤ обов'¤зк≥в). ƒл¤ зд≥йсненн¤ д≥й, ¤к≥ можуть привести до припиненн¤ права неповнол≥тнього або до встановленн¤ його обов'¤зку, був потр≥бен дозв≥л хранител¤ (auctorias tutoris), ¤кий повинен був даватис¤ неодм≥нно при самому зд≥йсненн≥ операц≥њ (не ран≥ше ≥ не п≥зн≥ше). ’ранителем був звичайно найближчий родич по вказ≥вц≥ батька неповнол≥тнього, зроблен≥й в його запов≥т≥, або за призначенн¤м маг≥стра. ’ранитель зобов'¤заний був п≥клуватис¤ про особист≥сть ≥ майно неповнол≥тнього. ¬≥дчужувати майно неповнол≥тнього хранитель не мав права, за вин¤тком випадк≥в, коли це було безумовне необх≥дно.
якщо неповнол≥тн≥й зд≥йснював операц≥ю без дозволу хранител¤, вона юридично зобов'¤зувала його т≥льки в межах отриманого збагаченн¤.
Ќаступний р≥вень в≥ку складав пер≥од з 14 (дл¤ ж≥нок з 12) до 25 рок≥в. ” цьому в≥ц≥ особа була д≥Їздатною. јле на проханн¤ таких ос≥б претор (в останн≥ роки республ≥ки) став давати њм можлив≥сть в≥дмовитис¤ в≥д укладеноњ операц≥њ ≥ в≥дновити те майнове положенн¤, ¤ке було до зд≥йсненн¤ операц≥њ (так звана реституц≥¤, restitutio in integrum). « II ст. н.е. за особами, що не дос¤гли 25 рок≥в, стали визнавати право обирати соб≥ куратора (оп≥куна).
ƒжерела римського права дають матер≥ал дл¤ того, щоб визначити, чим попечительство в≥др≥зн¤лос¤ в≥д оп≥ки. ≤сторично ц≥ два ≥нститути склалис¤ так, що оп≥ка призначалас¤ над неповнол≥тн≥ми, а також (аж до класичного пер≥оду) над ж≥нками незалежно в≥д в≥ку; попечительство ж встановлювалос¤ в≥дносно повнол≥тн≥х, не дос¤гших 25 рок≥в, а також в≥дносно псих≥чнохворих.
якщо повнол≥тн≥й, просив призначенн¤ оп≥куна, в≥н ставав обмеженим в своњй д≥Їздатност≥ в тому значенн≥, що дл¤ д≥Ївост≥ операц≥й, що зд≥йснюютьс¤ ним, з ¤кими пов'¤зане зменшенн¤ майна, була потр≥бна згода (consensus) оп≥куна, ¤ка могла бути дана в будь-¤кий час (зазделег≥дь або при зд≥йсненн≥ операц≥њ, або у вигл¤д≥ подальшого схваленн¤). ћолод≥ люди у в≥ц≥ 14 (12) - 25 рок≥в могли без згоди оп≥куна зд≥йснювати запов≥т, а також одружуватис¤.
Ќа д≥Їздатн≥сть ф≥зичноњ особи впливали також вс¤кого роду душевн≥ хвороби. ѕсих≥чнохвор≥ ≥ слабк≥ розумом признавалис¤ нед≥Їздатними ≥ знаходилис¤ п≥д попечительством. “≥лесн≥ недол≥ки впливали т≥льки у в≥дпов≥дн≥й сфер≥ д≥¤льност≥; наприклад, оск≥льки догов≥р стипул¤ц≥њ зд≥йснювавс¤ в форм≥ усного питанн¤ ≥ в≥дпов≥д≥, то його не могли зд≥йснювати н≥ н≥м≥, н≥ глух≥ ≥ т.п.
ќбмежувалис¤ в д≥Їздатност≥ також марнотратники, тобто особи слабов≥льн≥, не здатн≥ дотримувати необх≥дну м≥ру у витрачанн≥ майна ≥ тому так що марнують його, що створювалас¤ загроза повного розоренн¤. ћарнотратнику призначали оп≥куна, п≥сл¤ чого марнотратник м≥г самост≥йно зд≥йснювати т≥льки так≥ операц≥њ, ¤к≥ направлен≥ лише на придбанн¤; кр≥м того, марнотратник визнававс¤ в≥дпов≥дальним за дел≥кти (правопорушенн¤). ќперац≥њ, пов'¤зан≥ ≥з зменшенн¤м майна або встановленн¤м зобов'¤занн¤, марнотратник м≥г зд≥йснити т≥льки ≥з згоди оп≥куна. —кладати запов≥т марнотратник не м≥г.
ѕрот¤гом р¤ду в≥к≥в ≥снували серйозн≥ обмеженн¤ правоздатност≥ ≥ д≥Їздатност≥ дл¤ ж≥нок. ” республ≥канському римському прав≥ ж≥нки знаходилис¤ п≥д в≥чною оп≥кою домовласника, чолов≥ка, найближчого родича. ” к≥нц≥ класичного пер≥оду було визнано, що доросла ж≥нка, що не перебуваЇ п≥д владою н≥ батька, н≥ чолов≥ка, самост≥йна в управл≥нн≥ ≥ розпор¤дженн≥ своњм майном, але не маЇ право приймати на себе в т≥й або ≥нш≥й форм≥ в≥дпов≥дальн≥сть по чужих боргах. ” прав≥ ёст≥н≥ановськоњ епохи обмеженн¤ правоздатност≥ ≥ д≥Їздатност≥ ж≥нки були послаблен≥.
як обставина, що в≥дбивалас¤ на правовому положенн≥ римського громад¤нина, потр≥бно згадати ще применшенн¤ чест≥. ќдн≥Їю з самих серйозних форм применшенн¤ чест≥ була infamia, ганьба. Infamia наступала:
а) ¤к насл≥док засудженн¤ за карний злочин або за приватне правопорушенн¤, що особливо порочить, внасл≥док присудженн¤ по позовах з таких в≥дносин, де передбачаЇтьс¤ особлива чесн≥сть (наприклад, з договору дорученн¤, товариства, збер≥ганн¤), з в≥дносин з приводу оп≥ки ≥ т.п.;
б) безпосередньо внасл≥док порушенн¤ де¤ких правових норм, що стосуютьс¤ браку (вважалас¤ infamis вдова, що одружилас¤ знову до зак≥нченн¤ року п≥сл¤ смерт≥ першого чолов≥ка), або в зв'¤зку ≥з зан¤тт¤ми ганебною профес≥Їю (наприклад, зводництвом ≥ т.п.).
” класичному прав≥ обмеженн¤, пов'¤зан≥ з infamia, були досить значн≥. Personae infames не могли представл¤ти ≥нших в процес≥, а також призначити процесуального представника соб≥; таким особам не дозвол¤лос¤ одружуватис¤ законно з особою в≥льнонародженою, вони були обмежен≥ в област≥ спадкового права.
¬≥д personae infames в≥др≥зн¤лис¤ personae turpes - це особи, ¤к≥ признавалис¤ громадською думкою ганебними по загальному характеру своЇњ повед≥нки. Ќайб≥льш ≥стотним обмеженн¤м personae turpes було обмеженн¤ в област≥ успадкуванн¤.
ћала важливе значенн¤ ≥ таку форму ганьби, ¤к intestabilitas. ўе в законах XII таблиць була постанова, що особа, що брала участь в операц≥њ ¤к св≥док ≥ що в≥дмовилас¤ пот≥м св≥дчити на суд≥ з приводу ц≥Їњ операц≥њ, признаЇтьс¤ intestabilis, тобто незд≥бним так чи ≥накше брати участь (н≥ ¤к сторона, н≥ ¤к св≥док) в зд≥йсненн≥ операц≥й, що вимагають участ≥ св≥дк≥в (наприклад, не зд≥бно скласти запов≥т).
ѕравове становище латин≥в ≥ перегрим≥в
Ћатинами спочатку називалис¤ жител≥ Ћациума, що отримали латинське громад¤нство до середини III ст. до н.е. ѕот≥м також стали називати член≥в колон≥й, утворених Ћатинським —оюзом, ≥ колон≥й, влаштованих –имом на завойованих територ≥¤х (latini coloniarii). ѕ≥сл¤ союзницькоњ в≥йни (90-89 рр. до н.е.) ius latini право латинського громад¤нства стали розум≥ти ¤к техн≥чний терм≥н, що означав певну категор≥ю правоздатност≥. “ака посл≥довн≥сть надавалас¤ окремим особам ≥ ц≥лим област¤м.
ѕравове положенн¤ latini veteres не в≥др≥зн¤лос¤ (в област≥ майнового права) в≥д положенн¤ римських громад¤н; ius conubii вони мали т≥льки в тих випадках, коли це право було спец≥ально надане. « 268 р. до н.е. права латинського громад¤нства в цьому вигл¤д≥ вже не надавалис¤. Latini coloniarii не мали ius conubii; ius commercii, а також здатн≥сть вести цив≥льний процес (ius legisactionis) ц¤ категор≥¤ латин≥в в б≥льшост≥ випадк≥в мала, але складати запов≥т latini coloniarii не мали права.
Ћатинам була в≥дкрита можлив≥сть легко отримати права римського громад¤нства. —початку дл¤ цього було досить переселитис¤ в –им. јле оск≥льки под≥бн≥ переселенн¤ сильно скорочували населенн¤ латинських м≥ст, то з початку II ст. до н.е. була встановлена вимога, щоб при такого роду переселенн≥ латин залишав в р≥дному м≥ст≥ чолов≥че потомство. ѕ≥сл¤ союзницькоњ в≥йни в I ст. до н.е. вс≥ латини, що жили в ≤тал≥њ, д≥стали права римського громад¤нства.
Latini coloniarii д≥ставали права римського громад¤нства р≥зними способами; зокрема, римське громад¤нство отримували також латини, що виконували обов'¤зки декур≥она (члена мун≥ципального сенату).
ѕерегримами називалис¤ чужоземц≥ що не перебували в п≥дданств≥ –има, так ≥ римськ≥ п≥длегл≥, що не отримали н≥ римськоњ, н≥ латинськоњ правоздатност≥. “ак≥ Учужаки" в найдавн≥шу епоху вважалис¤ безправними. « розвитком господарського житт¤ це безправ'¤ стало нетерпимим ≥ перегр≥ни були визнан≥ провоздатними по ситем≥ ius gentium.
Ќа початку III ст. аракалла надав права римського громад¤нства п≥дданим –имськоњ держави.
ѕравове становище раб≥в.
« самих древн≥х час≥в, з ¤ких д≥йшли до нас в≥домост≥ про –имську державу, ≥ аж до к≥нц¤ його ≥снуванн¤ римське сусп≥льство було рабовласницьким.
—оц≥альне положенн¤ раб≥в було неоднаковим на р≥зних етапах римськоњ ≥стор≥њ. ” найдавн≥шу епоху раби в кожн≥й окрем≥й с≥м'њ були небагаточисленими; вони жили ≥ працювали сп≥льно з≥ своњм господарем ≥ його п≥двладними ≥ у побутових умовах не дуже р≥зко в≥др≥зн¤лис¤ в≥д них. ѕо м≥р≥ завоюванн¤ число раб≥в сильно зб≥льшилос¤ ≥ рабство залишалос¤ основою всього виробництва. ¬они стали жити окремо в≥д своњх доброд≥њв: не т≥льки зникла минула патр≥архальн≥сть в≥дносин, але зд≥йснювалас¤ безпощадна експлуатац≥¤ раб≥в. –аб виконуЇ величезну виснажливу роботу, а живе в самих важких умовах; трохи легшими були умови житт¤ раб≥в, що належали держав≥. —вав≥лл¤ ≥ експлуатац≥¤ з боку рабовласник≥в штовхали раб≥в на повстанн¤.
ѕравове становище раб≥в визначалос¤ тим, що раб - не суб'Їкт права; в≥н - один з категор≥й найб≥льш необх≥дних в господарств≥ речей, так званих res mancipi, пор¤д з худобою або ¤к додаток до земл≥.
¬лада рабовласника над рабом безмежна; вона Ї повним свав≥лл¤м; пан може раба продати, нав≥ть убити. –аб не може одружитис¤, що визнаЇтьс¤ законом; союз раба ≥ рабин≥ (contubernium) - в≥дношенн¤ чисто фактичне.
ѕекул≥й. якщо проте ¤к≥-небудь проблиски визнанн¤ особистост≥ раба мали м≥сце, то це в≥дбувалос¤ в ≥нтересах самого рабовласника, мало на мет≥ розширити ≥ поглибити експлуатац≥ю раб≥в.
Ќа цьому грунт≥ склавс¤ ≥нститут рабського пекул≥¤. “ерм≥ном Упекул≥й", що походить, ймов≥рно, в≥д слова pecus, худоба, називалос¤ майно, що вид≥л¤Їтьс¤ з сп≥льного майна рабовласника в управл≥нн¤ раба (цей ≥нститут практикувавс¤ ≥ в≥дносно п≥двладних д≥тей).
”правл¤ти майном неможливо без зд≥йсненн¤ р≥зних операц≥й (куп≥вл≥-продажу, найма ≥ ≥нш.). “ому, не визнаючи раба правоздатною особою, визнали, однак, юридичну силу за операц≥¤ми, що зд≥йснюютьс¤ ним, зрозум≥ло, в таких межах, ¤к≥ в≥дпов≥дали положенню пекул≥¤ ¤к форми експлуатац≥њ. —аме раби, що мають пекул≥й, признавалис¤ здатними зобов'¤зуватис¤, але отримувати дл¤ себе права не могли; вс≥ њх придбанн¤ автоматично поступали в майно пана. ѕроте, раб м≥г придбати право вимоги, але без права на позов, Унатурально". –еал≥зац≥¤ такого права була можлива т≥льки у раз≥ в≥дпущенн¤ раба на свободу: si manumisso solvam, liberor, тобто, ¤кщо ¤ сплачу рабу п≥сл¤ його зв≥льненн¤, це законний плат≥ж.
“аким чином, наданн¤ рабу пекул≥¤ ≥ визнанн¤ певною м≥рою юридичноњ сили за д≥¤ми раба дозвол¤ли рабовласнику ширше експлуатувати раба не т≥льки дл¤ виконанн¤ р≥зних ф≥зичних роб≥т, але ≥ дл¤ зд≥йсненн¤ через його особу юридичних д≥й, а це було важливе дл¤ рабовласник≥в по м≥р≥ розвитку рабовласницького способу виробництва ≥ зростанн¤ товарно-грошових в≥дносин.
«розум≥ло, така прим≥тивна побудова - по операц≥¤х раба права набуваютьс¤ паном, а обов'¤зки л¤гають на раба, не могло зберегтис¤ з розвитком торг≥вл≥ ≥ з ускладненн¤м господарського житт¤. Ѕажаючих вступати в операц≥њ з рабами при повн≥й безв≥дпов≥дальност≥ по цих операц≥¤х самого рабовласника знайшлос¤ б небагато. ѕравильно зрозум≥лий ≥нтерес рабовласника вимагав, щоб трет≥ особи, з ¤кими вступав у д≥лов≥ в≥дносини раб, могли розраховувати на можлив≥сть зд≥йсненн¤ своњх прав по операц≥¤х з рабами. “ому претор вв≥в р¤д позов≥в, ¤к≥ давалис¤ ¤к додатков≥ (до незабезпеченого позовом зобов'¤занн¤ самого раба), проти рабовласника.
‘акти вид≥ленн¤ майна в самост≥йне управл≥нн¤ раба стали з розвитком господарського житт¤ розц≥нювати ¤к згода домовласника нести в межах пекул≥¤ в≥дпов≥дальн≥сть за зобов'¤занн¤ми, ¤к≥ приймалис¤ рабом в зв'¤зку з пекул≥Їм. “аким чином, ¤кщо операц≥¤ довершена рабом на грунт≥ управл≥нн¤ вид≥леним йому пекул≥Їм, рабовласник в≥дпов≥дав перед контрагентом раба actio de peculio, в межах пекул≥¤ (¤кщо раб, маючи пекул≥й в сум≥ 500, купив щось на 700, до його пана продавець м≥г пред'¤вити позов т≥льки в сум≥ 500). ѕроте, ¤кщо пан отримав по операц≥њ раба зб≥льшенн¤ майна, так зване збагаченн¤, в б≥льш≥й сум≥, в≥н в≥дпов≥дав в межах збагаченн¤ (але вже по ≥ншому позову: actio de in rem verso, буквально - позов про того, що поступив в майно).
якщо пан призначив раба прикажчиком (institor) в своЇму торговому п≥дприЇмств≥ або взагал≥ приставив його до такоњ справи, з ¤кою неминуче пов'¤зане зд≥йсненн¤ операц≥й, рабовласник в≥дпов≥даЇ по операц≥¤х, що в≥днос¤тьс¤ зг≥дно ≥з загальноприйн¤тими погл¤дами до кола д≥¤льност≥ даного прикажчика ≥ т.п. Ќаприклад, ¤кщо раб-прикажчик закупив товар дл¤ п≥дприЇмства ≥ не розплативс¤ за нього, пан несе в≥дпов≥дальн≥сть по actio institoria в розм≥р≥ вартост≥ товару; ¤кщо раб на проханн¤ покупц¤ прийн¤в в≥д нього реч≥ на збер≥ганн¤, пан по ц≥й операц≥њ, ¤к такоњ що не в≥дноситьс¤ до сфери повноважень прикажчика, не в≥дпов≥даЇ (¤кщо раб був поставлений шк≥пером на корабл≥, позов називавс¤ actio exercitoria).
Ќарешт≥, ¤кщо пан просто уповноважив раба на зд≥йсненн¤ т≥Їњ або ≥ншоњ операц≥њ (тобто дав розпор¤дженн¤, iussu), контрагент раба отримував проти пана actio quod iussu. якщо раб зд≥йснить правопорушенн¤ (наприклад, знищить або пошкодить чуж≥ реч≥), до рабовласника потерп≥лий м≥г пред'¤вити actio noxalis (noxa - шкода). ” цьому випадку рабовласник був зобов'¤заний або в≥дшкодувати запод≥¤ну шкоду, або видати винного раба потерп≥лому дл¤ в≥дробл¤нн¤ суми запод≥¤ноњ шкоди.
–абство встановлювалос¤ наступними способами:
1) народженн¤м в≥д матер≥-рабин≥ (хоч би батьком дитини була зведена особа; навпаки, ¤кщо батько - раб, а мати - в≥льна, дитина признавалас¤ в≥льною);
2) вз¤тт¤м в полон або просто захопленн¤м особи, що не належить до держави, пов'¤заноњ з –имом договором;
3) продажем в рабство (в древню епоху);
4) позбавленн¤м свободи в зв'¤зку з присудженн¤м до смертноњ страти або до роб≥т в копальн¤х (присуджений до смертноњ страти розгл¤давс¤ ¤к раб).
ѕрипин¤лос¤ рабство манум≥сс≥Їю (в≥дпущенн¤м на свободу).
” де¤ких випадках раб, в≥дпущений на свободу, м≥г повернутис¤ знов у стан рабства (наприклад, внасл≥док ви¤ву грубоњ невд¤чност≥ в≥дносно особи, що в≥дпустила його на свободу).
ѕравове становище в≥льнов≥дпущеник≥в.
” класичному римському прав≥ правове положенн¤ в≥льнов≥дпущенника визначалос¤ в залежност≥ в≥д прав особи, що в≥дпустила наволю: наприклад, раб, в≥дпущений на свободу квиритським власником, отримував права римського громад¤нина, а в≥дпущений на свободу особою, право власност≥ ¤кого спиралос¤ не на ц≥в≥льну особу, а на преторський эдикт, отримував т≥льки латинське громад¤нство. ѕри ёст≥н≥ан≥ ц≥ в≥дм≥нност≥ були згладжен≥: ¤кщо манум≥с≥¤ виконана зг≥дно ≥з законом, в≥льнов≥дпущенник ставав римським громад¤нином.
ќднак, нав≥ть отримуючи римське громад¤нство, в≥льнов≥дпущенник (або л≥берт≥н) за своњм правовим положенн¤м не ц≥лком прир≥внювавс¤ до в≥льнонародженного (ingenuus).
¬ област≥ приватного права ≥снували, по-перше, де¤к≥ спец≥альн≥ обмеженн¤ правоздатност≥ вольнов≥дпущенника; наприклад, до јвгуста в≥льнов≥дпущеннику заборон¤лос¤ одружуватис¤ з особою в≥льнонародженою; заборона шлюбу в≥льнов≥дпущенника з особою сенаторського званн¤ збер≥галас¤ аж до ёст≥н≥ана. ѕо-друге, л≥бертин знаходивс¤ в залежност≥ в≥д свого колишнього пана (що ≥менувавс¤ його патроном).
“ак, патрон мав право:
а) на obsequim, шаноблив≥сть л≥бертина в≥дносно патрона; це мало, наприклад, практичне значенн¤ в тому в≥дношенн≥, що в≥льнов≥дпущенника не м≥г викликати патрона на суд ≥, отже, був беззахисний проти свав≥лл¤ патрона;
б) на operae, виконанн¤ послуг дл¤ патрона (по сут≥ моральний обов'¤зок, але вона звичайно п≥дкр≥пл¤лас¤ договором ≥ перетворювалас¤ в юридичну). ќбов'¤зок л≥бертина виконувати operae приводила до такоњ експлуатац≥њ, що претор був вимушений все-таки виступати з де¤кими обмежувальними заходами;
в) на bona, тобто патрону певною м≥рою належало право на успадкуванн¤ п≥сл¤ в≥льнов≥дпущенника, а також право на ал≥менти з боку в≥льнов≥дпущенника. “аке право належало у раз≥ потреби не т≥льки самому патрону, але ≥ його д≥т¤м ≥ батькам.
ѕравове становище колон≥в.
ѕ≥д ≥м'¤м колона в класичну епоху мали на уваз≥ орендар¤ земл≥ (др≥бного фермера), формально в≥льного, хоч економ≥чно залежного в≥д землевласника. ѕоширенн¤ др≥бноњ земельноњ оренди було викликане економ≥чним становищем –имськоњ держави. « припиненн¤м загарбницьких воЇн, що давали –иму величезну масу раб≥в, прилив рабськоњ сили припинивс¤, а нестерпн≥ умови, в ¤ких перебували раби, приводили до того, що њх смертн≥сть значно перевищувала народжуван≥сть. –абськоњ сили перестало вистачати дл¤ обробки земл≥. ўо ѕроцв≥таюче в останн≥ роки республ≥ки плантаторське господарство побудоване на рабств≥ перестало бути виг≥дним; римськ≥ землевласники стали вважати за краще здавати землю в оренду др≥бними д≥льниц¤ми, нер≥дко нав≥ть не за грошову винагороду, а за в≥дому частку урожаю (орендар≥-д≥льщики, coloni partiarii) ≥ з покладанн¤м на орендар¤ також обов'¤зку обробл¤ти ≥ землю власника (Упанщина"). ÷≥ др≥бн≥ орендар≥ по малопотужност≥ своњх господарств в б≥льшост≥ випадк≥в були вимушен≥ вдаватис¤ до позик у своњх господар≥в ≥ ви¤вл¤лис¤ в боргов≥й в≥д них залежност≥. ” пер≥од абсолютноњ монарх≥њ положенн¤ колон≥в ускладнилос¤ ще в зв'¤зку з податковою пол≥тикою ≥мператор≥в. олони були обкладен≥ натуральною податтю, причому в податкових документах вони приписувалис¤ до в≥дпов≥дних земельних д≥льниць.
÷≥ обставини приводили до того, що, з одного боку, землевласник гострозоро стежив за тим, щоб його неоплатний боржник-орендар не йшов з д≥льниц≥, а, з ≥ншого боку, ≥ держава була стурбована тим, щоб земл≥ не залишалис¤ без обробки ≥ щоб податки ≥з земл≥ ≥ подат≥ з самого колона поступали справно. Ќа цьому грунт≥ фактичне безправ'¤ колон≥в стало перетворюватис¤ в юридичне, шл¤хом виданн¤ в≥дпов≥дних постанов. ” IV ст. н. е. закон заборонив в≥льним орендар¤м, що сид¤ть на чужих земл¤х, залишати д≥льниц≥, що орендуютьс¤, а землевласникам було заборонено в≥дчужувати своњ земл≥ окремо в≥д колон≥в, що сид¤ть на них. ” результат≥ колони з в≥льних (хоч би формально-юридично) людей перетворюютьс¤ в кр≥пак≥в, в Ураб≥в земл≥". олонат в цьому значенн≥ був зародком феодал≥зму.
Ќа положенн¤ кр≥пак≥в переводилис¤ ≥нод≥ п≥дкорен≥ народи, що пересел¤лис¤ на римську територ≥ю. ” де¤ких пров≥нц≥¤х (наприклад в ™гипт≥) под≥бного роду в≥дносини були в≥дом≥ ще до завоюванн¤ цих пров≥нц≥й –имом. ” колонат переростало ≥нод≥ також ≥ користуванн¤ пекул≥Їм з боку раб≥в, ¤к≥ прикр≥пл¤лис¤ в цих випадках до земельних д≥льниць. ќстанн¤ обставина ще б≥льш стирала в≥дм≥нност≥ м≥ж рабом ≥ кр≥посним колоном. олон стаЇ особою хоч ≥ в≥льним, але дуже близьким по соц≥альному ≥ юридичному положенню до раба. олон стаЇ пов'¤заним ≥з землею, ¤ку в≥н сам по своњй вол≥ не може залишити ≥ в≥д ¤коњ не може бути в≥д≥рваний проти своЇњ вол≥. олон маЇ право одружитис¤, мати власне майно. јле в≥н прикр≥плений до земл≥, притому не т≥льки особисто: д≥ти його також стають колонами. ѕод≥бно рабам колони могли в окремих випадках в≥дпускатис¤ на свободу, але це зв≥льненн¤ означало дл¤ них ≥ Узв≥льненн¤" в≥д земельноњ д≥льниц≥, ¤кою вони годувалис¤.
ёридичн≥ особи.
–имськ≥ юристи не розробили пон¤тт¤ юридичноњ особи ¤к особливого суб'Їкта, що протиставл¤Їтьс¤ особ≥ ф≥зичн≥й, в зв'¤зку з тим, що в≥дносини, на грунт≥ ¤ких виникають юридичн≥ особи, в римському житт≥ були досить розвинен≥. ѕроте вже в законах XII таблиць згадувалис¤ р≥зн≥ приватн≥ корпорац≥њ рел≥г≥йного характеру (collegia sodalicia), профес≥йн≥ об'Їднанн¤ рем≥сник≥в ≥ т.п. « теч≥Їю часу к≥льк≥сть корпорац≥й (публ≥чного характеру, так ≥ приватного) росло [II; 7; 63].
” древньореспубл≥канському прав≥ ще не було майна корпорац≥њ, це була загальна власн≥сть член≥в корпорац≥њ, але т≥льки непод≥льна, поки ≥снувала корпорац≥¤. ” раз≥ припиненн¤ корпорац≥њ майно д≥лилос¤ м≥ж останн≥м складом њњ член≥в. орпорац≥¤, ¤к така, не могла виступати в цив≥льному процес≥.
–азом з тим римськ≥ юристи стали звертати увагу на те, що в де¤ких випадках майно не належить окремим громад¤нам, а закр≥пл¤Їтьс¤ за ¤кимсь об'Їднанн¤м загалом ≥ окрем≥ його члени ви¤вл¤ютьс¤ в≥дносно майнових прав в≥дособленими. “ак, римський юрист ћарциан пом≥чаЇ, що театри, ристалища ≥ тому под≥бне майно належить сам≥й общин≥ ¤к де¤кому ц≥лому, а не окремим њњ членам, ≥ ¤кщо община маЇ раба, то це не означаЇ, що окрем≥ громад¤ни (члени м≥ськоњ общини) мають ¤кусь частку права на цього раба. ≤нший юрист (јлфен) приводив наступне пор≥вн¤нн¤. „ас в≥д часу на корабл≥ доводитьс¤ зм≥н¤ти то одну частину, то ≥ншу, ≥ може наступити момент, коли вс≥ складов≥ частини корабл¤ зм≥н¤ютьс¤, а корабель буде все той же. “ак, затверджував јлфен, ≥ в лег≥он≥ одн≥ вибувають, ≥нш≥ знову вступають, а лег≥он залишаЇтьс¤ все тим же. Ќарешт≥, трет≥й юрист (”льп≥ан) говорив, що в корпоративному об'Їднанн≥ (universitas) не маЇ значенн¤ дл¤ бутт¤ об'Їднанн¤, чи залишаютьс¤ в ньому весь час одн≥ ≥ т≥ ж члени, або т≥льки частина колишн≥х, або вс≥ зам≥нен≥ новими; борги об'Їднанн¤ не Ї боргами окремих його член≥в, ≥ права об'Їднанн¤ н≥ в ¤к≥й м≥р≥ не належать окремим його членам [II; 7; 63].
“аким чином, римськ≥ юристи в≥дм≥чали той факт, що в де¤ких випадках права ≥ обов'¤зки належать ≥ не простим групам ф≥зичних ос≥б (¤к це маЇ м≥сце при договор≥ товариства), а ц≥лоњ орган≥зац≥њ, що маЇ самост≥йне ≥снуванн¤, незалежно в≥д складаючих њњ ф≥зичних ос≥б. ÷е останнЇ положенн¤ наочно виражаЇтьс¤ при пор≥вн¤нн≥ universitas або collegium (корпорац≥њ) з товариством (societas). —мерть одного з учасник≥в товариства спричин¤Ї припиненн¤ товариства; ¤кщо товариш≥, що нав≥ть залишилис¤ будуть продовжувати ту справу, дл¤ ¤коњ утворилос¤ товариство, це розгл¤даЇтьс¤ юридично, ¤к мовчазне укладенн¤ нового товариського договору в ≥ншому склад≥. Ќавпаки, смерть одного з член≥в universitas н≥¤кого впливу на ≥снуванн¤ universitas н≥¤кого впливу не надаЇ (х≥ба лише спад член≥в буде так великий, що не ви¤витьс¤ необх≥дного зг≥дно ≥з законом м≥н≥мального числа член≥в). –≥вним образом вступ нових член≥в в universitas н≥ск≥льки незм≥нюЇ цього об'Їднанн¤, тод≥ ¤к приЇднанн¤ до член≥в товариства новоњ особи означаЇ утворенн¤ нового товариства [II; 7; 64 ].
™ ще одна в≥дм≥нн≥сть: в товариств≥ у кожного з член≥в Ї певна частка в майн≥, ¤ка при його вибутт≥ вид≥л¤Їтьс¤ йому; навпаки, в universitas все майно належить самому об'Їднанню, ≥ тому вибуваючий член не маЇ права вимагати вид≥ленн¤ ¤коњ-небудь частки цього майна.
Ќазва Уюридична особа" римському праву не було в≥домо; нов≥тн≥ досл≥дженн¤ показали, що в латинськ≥й мов≥ нав≥ть не було спец≥ального терм≥ну дл¤ позначенн¤ установи. –имськими юристами була розроблена ≥ суть цього ¤вища. ¬они обмежуютьс¤ лише визнанн¤м факту приналежност≥ прав р≥зним орган≥зац≥¤м. ¬они пор≥внювали ц≥ орган≥зац≥њ з людиною, з особою ф≥зичною, ≥ говорили, що орган≥зац≥¤ д≥Ї personae vice (зам≥сть особи, ¤к особа), privatorum loco (зам≥сть окремих ос≥б, на положенн≥ окремих ос≥б). ” цьому можна бачити зародок Утеор≥њ ф≥кц≥њ юридичноњ особи", що з'¤вилас¤ в середн≥ в≥ки ≥ що набула поширенн¤ в заруб≥жн≥й теор≥њ права [II; 4; 30].
ќкрем≥ приклади такого роду суб'Їкт≥в, що зустр≥чаютьс¤ в джерелах: скарбниц¤ (республ≥канська - aerarium, ≥мператорська - fiscus), мун≥цип≥њ, р≥зн≥ союзи облич одн≥Їњ профес≥њ (булочник, м'¤сник≥в, рем≥сник≥в ≥ т.д.), decuriae apparitorum (союз нижчих державних службовц≥в), доброд≥йн≥ установи ≥ ≥нш.
¬иникненн¤ юридичних ос≥б. ѕо законах XII таблиць допускалас¤ майже повна свобода утворенн¤ колег≥й, асоц≥ац≥й ≥ т.п. „лени под≥бного роду об'Їднань були в≥льн≥ прийн¤ти дл¤ своЇњ д≥¤льност≥ будь-¤ке положенн¤ (статут), лише б в ньому не було н≥чого що порушуЇ публ≥чн≥ закони. ÷ей пор¤док в≥льного cтворенн¤ колег≥й, запозичений, з≥ сл≥в √а¤, ≥з законодавства —олона, тобто з грецького права, про≥снував до к≥нц¤ республ≥ки. « переходом до монарх≥њ в≥льне утворенн¤ колег≥й стало збуджувати п≥дозру з≥ сторони принцепс≥в ≥ ви¤вилос¤ пол≥тично неприйн¤тним. ўе ёл≥й ÷езар, скориставшись ¤к мотивом де¤кими зловживанн¤ми, що мали м≥сце на грунт≥ в≥льного утворенн¤ колег≥й, запустив вс≥ корпорац≥њ, кр≥м тих, що виникли в давню епоху. ѕ≥сл¤ цього јвгуст видав спец≥альний закон, по ¤кому жодна корпорац≥¤ (кр≥м рел≥г≥йних ≥ де¤ких прив≥лейованих, наприклад похоронних товариств) на могла виникнути (з юридичним њњ визнанн¤м) без попереднього дозволу сенату ≥ санкц≥њ ≥мператора (так звана дозв≥льна система).
ѕрипин¤лас¤ юридична особа з дос¤гненн¤м мети його д≥¤льност≥, розколом особистого складу (класичн≥ юристи визнавали ¤к м≥н≥мальне число член≥в - три), а також ¤кщо д≥¤льн≥сть орган≥зац≥њ приймала протизаконний характер.
ѕравоздатн≥сть юридичних ос≥б в –им≥ розум≥лас¤ дек≥лька своЇр≥дно в пор≥вн¤нн≥ з сучасним њњ розум≥нн¤м. Ќаприклад, юридична особа признавалас¤ здатним мати права патронату, що носили майже с≥мейний характер, ≥ не вважалос¤ (за невелик≥ми виключенн¤ми) здатними отримувати майно по спадщин≥ ≥ т.п.
—прави юридичноњ особи вели ф≥зичн≥ особи (по сучасн≥й терм≥нолог≥њ - органи юридичноњ особи), що обиралис¤ дл¤ ц≥Їњ мети (на основ≥ статуту), наприклад в доброд≥йних установах - oeconomus, в м≥ських общинах - actor.
«м≥ни у сусп≥льному житт≥ напередодн≥ та у пер≥од ≥мпер≥њ
—усп≥льний та державний устр≥й древнього –иму в середин≥ ≤≤ ст. до н.е.
ѕеретворенн¤ –иму в св≥тову державу спричинило у сучасник≥в здивуванн¤. ѕол≥б≥й на початку своЇњ прац≥ писав: Уƒе знайти людину таку легковажну, ¤ка не побажала б зрозум≥ти, ¤ким чином ≥ при ¤ких сусп≥льних установах майже весь в≥домий св≥т п≥дкоривс¤ Їдин≥й влад≥ римл¤н прот¤гом неповних п'¤тдес¤ти трьох рок≥в?Ф [I. *.] (з к≥нц¤ другоњ ѕун≥чноњ в≥йни до перемоги над ћакедон≥Їю). —ам ѕол≥б≥й схильний по¤снювати п≥днесенн¤ –има досконал≥стю його пол≥тичного усторою. ¬≥н знаходить, що в римському державному устроњ поЇднувалис¤ вс≥ три форми правл≥нн¤: монарх≥¤, аристократ≥¤ ≥ демократ≥¤. ÷е поЇднанн¤ р≥зних форм ≥ було, по ѕол≥б≥ю, заставою усп≥ху римл¤н в њх зовн≥шн≥й ≥ внутр≥шн≥й пол≥тиц≥. “ака була в≥дпов≥дь теоретика, прагнучого по¤снити про¤ви сусп≥льного житт¤ на основ≥ поширених в епоху елл≥н≥зму пол≥тичних теор≥й. Ќа основ≥ викладу конкретноњ ≥стор≥њ. ” того ж ѕол≥б≥¤ можна зробити висновок, що дл¤ епохи, ¤ку в≥н описував, характерне пануванн¤ ноб≥л≥тета.
Ќародн≥ збори залишалис¤ вищою установою в держав≥. ” окремих випадках вони в≥дкидали р≥шенн¤ сенату, обирали ≥нод≥ на вищ≥ посади ос≥б, неуг≥дних ноб≥л¤м, але так≥ випадки швидше були виключенн¤м, н≥ж правилом. ¬ищ≥ маг≥страти д≥йсно волод≥ли оф≥ц≥йно майже необмеженою владою, але терм≥н перебуванн¤ њх у влади був обмежений, а њх вибори залежали в≥д сенатськоњ б≥льшост≥. √ай ‘лам≥н≥й був одним з останн≥х великих пол≥тичних д≥¤ч≥в, висунених плебейськими колами. Ќезадовго до другоњ ѕун≥чноњ в≥йни ≥ в перший њњ пер≥од демократичнй рух посиливс¤, ≥ демократичн≥ угрупуванн¤ впливали в≥домим чином на х≥д под≥й, але внасл≥док ц≥лого р¤ду обставин п≥д час нашест¤ √анн≥бала роль сенату зросла, а в подальшу епоху вплив його ще б≥льш посиливс¤. ¬≥н керував ус≥Їю зовн≥шньою ≥ внутр≥шньою пол≥тикою. —енат був оплотом ноб≥л≥тета. —еред ноб≥лей пануюче становище продовжували займати старш≥ патриц≥анськи роди ≈м≥л≥њ, орнел≥њ, лавд≥њ, ¬алер≥њ. ƒе¤к≥ патриц≥анськ≥ роди втрачають своЇ значенн¤ ≥ поступово сход¤ть з≥ сцени. ќкрем≥ плебейськ≥ роди набувають в цей час великого значенн¤. « них вид≥л¤лис¤ особливо Ћ≥в≥њ, ÷ецил≥њ ћетелли, —емпрон≥њ ≥ ≥нш≥. ” попередню епоху сенаторська знать поповнювалос¤ не т≥льки плебе¤ми, але також представниками латинських ≥ нав≥ть кампанських м≥ст. « к≥нц¤ III ст. положенн¤ зм≥нилос¤. ¬ступ в сенат дл¤ нових член≥в був затруднений. “≥, хто не належав до сенаторськоњ знат≥, могли добитис¤ вищих посад лише у вин¤ткових випадках. ÷е були Ђнов≥ людиї (homines novi) [I. **].
ѕредставники ноб≥л≥тету д≥лилис¤ на р≥зн≥ угрупуванн¤, Ђпарт≥њї, ¤к≥ розходилис¤ ≥нод≥ по питанн¤м, що стосуютьс¤ зовн≥шньоњ пол≥тики, але б≥льш за все конкурували м≥ж собою в боротьб≥ за отриманн¤ вищих маг≥стратур, важливих жречських посад ≥ т. д. ќкрем≥ с≥мейства ≥ роди складали коал≥ц≥њ, закр≥пл¤ли пол≥тичн≥ союзи династичними браками, надавали взаЇмну п≥дтримку, ¤кщо хто-небудь з член≥в даного пол≥тичного угрупуванн¤ прит¤гувавс¤ до суду.
олишн¤ простота поступилас¤ м≥сцем розкош≥. «натн≥ пр≥звища п≥клувалис¤ про св≥й престиж в очах громадськоњ думки велике значенн¤ мали старовина роду ≥ на¤вн≥сть в≥домих родич≥в. Ќе р≥дко фам≥льн≥ записи фальсиф≥кувалис¤, к≥льк≥сть в≥домих родич≥в множилас¤, з'¤вл¤лис¤ пращури, над≥лен≥ фантастичними подвигами.
—т≥йкост≥ с≥мейних традиц≥й спри¤ло право мати восков≥ зображенн¤ предк≥в (jus imaginum). ¬они збер≥галис¤ в головн≥й частин≥ будинку, в атр≥ум≥, ≥ виносилис¤ п≥д час св¤т та похоронних процес≥й.
—енатори носили тун≥ку з широкою пурпурною обл¤м≥вкою, черевики з чотирма ремен¤ми ≥ золоте к≥льце на пальц≥. ” њх будинках т≥снилис¤ кл≥Їнти, що всюди супроводжували свого патрона. Ѕагат≥ аристократичн≥ будинки нараховували безл≥ч кл≥Їнт≥в з м≥ських ≥ с≥льських жител≥в. л≥Їнтами ставали вс≥ в≥льноотпущенники. ¬они голосували за свого патрона на виборах, вели за нього аг≥тац≥ю. ” свою чергу патрон виступав за кл≥Їнта на суд≥, п≥дтримував його своњми подарунками.
≈коном≥чною основою могутност≥ ноб≥л≥тету було велике землеволод≥нн¤. ѕрив≥лейоване положенн¤ ноб≥л≥тету зб≥льшувало джерела прибутку його представник≥в. „аст≥ походи у в≥ддален≥ крањни збагачували в≥йськових командир≥в з сенаторского стану. ¬еличезн≥ прибутки давали управл≥нн¤ пров≥нц≥¤ми, що знаходилос¤ в руках сенаторского стану. «акон лавд≥¤ 220р. до н. е., що обмежував торгов≥ операц≥њ ноб≥л≥тета, спри¤в тому, що прибутки ноб≥л≥тету в≥д воЇн ≥ пограбуванн¤ пров≥нц≥й вкладалис¤ в землю.
ƒл¤ римського пол≥тичного житт¤ першоњ половини II ст. характерна боротьба всередин≥ ноб≥л≥тету.
ѕ≥д час другоњ ѕун≥чноњ в≥йни особливий вплив мав серед сенатор≥в в≥нт ‘аб≥й ћаксим, прозваний унктатором. як принцепс сенату, в≥н мав великий вплив на ноб≥л≥тет. ѕ≥сл¤ смерт≥ ‘аб≥¤ вин¤тковим авторитетом користувавс¤ ѕубл≥й орнел≥й —цип≥он јфриканський —тарший. « 199 до 184 р. в≥н був принцепсом сенату, ≥ п≥д його впливом проводилас¤ зовн≥шн¤ ≥ внутр≥шн¤ пол≥тика. ” зовн≥шн≥й пол≥тиц≥ в≥н був противником утворенн¤ нових пров≥нц≥й ≥ сто¤в за зм≥цненн¤ римськоњ могутност≥ шл¤хом створенн¤ системи залежних в≥д –има васальних держав. ” внутр≥шн≥й пол≥тиц≥ —цип≥он був прихильником сенатськоњ системи управл≥нн¤, але разом з тим ставив своЇю метою полегшенн¤ в≥йськовоњ служби ≥ зменшенн¤ пр¤мих податк≥в. —цип≥он був попул¤рний серед своњх солдат, що пройшли з ним немало поход≥в, а також серед плебса, де в≥н мав численну ≥ розгалужену кл≥Їнтуру. —цип≥он проводив певну династичну пол≥тику. ѕредставники роду орнел≥Їв неодноразово займають в цей час вищ≥ посади. « багатьма ≥ншими родами (наприклад, ≈м≥л≥¤ми) орнел≥њ знаходилис¤ в дружн≥х ≥ родинних зв'¤зках. јле проте серед сенаторськоњ ол≥гарх≥њ була сильна ≥ опозиц≥¤ проти —цип≥она. ѕо в≥дношенню до нього вороже настроЇн≥ були ‘аб≥њ ≥ т≥ пр≥звища, ¤к≥ з ними були пов'¤зан≥. ƒовгий час противником —цип≥она був “ибер≥й —емпрон≥й √ракх, батько майбутн≥х трибун≥в. ѕереможець ѕилипа V “≥т в≥нкций ‘лам≥н≥й був вибраний консулом на 198 р. всупереч бажанню —цип≥она, що сто¤в за ≥нших кандидат≥в. ” —≥р≥йськ≥й в≥йн≥ ѕубл≥й —цип≥он брав участь ¤к легата при своЇму братов≥ Ћуц≥њ; п≥сл¤ ц≥Їњ в≥йни значенн¤ його падаЇ.
” 187 р. в≥д Ћуц≥¤ —цип≥она зажадали зв≥ту у використанн≥ грошей з с≥р≥йських трофењв. ѕубл≥й знайшов цю вимогу принизливою ≥ демонстративно знищив рахунки. јле нападки скоро поновилис¤, ≥ в 184 р. ком≥ц≥њ присудили Ћуц≥¤ до сплати великоњ суми, а коли в≥н в≥дмовивс¤, його хот≥ли в≥двести у в'¤зницю. ¬трутивс¤ ѕубл≥й, ¤кого п≥дтримав народний трибун “≥бер≥й √ракх, що ворогував з —цип≥онами, але вважав р≥шенн¤ ком≥ц≥њ несправедливим. ¬≥н наклав veto на р≥шенн¤ про арешт Ћуци¤. –озпов≥дь про процес —цип≥она не ц≥лком достов≥рна, але в≥н в ¤к≥йсь м≥р≥ в≥дображаЇ втрату —цип≥онами пол≥тичного впливу [II. 5; 149].
ќдним з найб≥льш посл≥довних супротивник≥в —цип≥она був ћарк ѕорц≥й атон —тарший. «а своњм походженн¤м в≥н не належав до аристократ≥њ (його с≥м'¤ була з “уськула), але, добившись сенаторських посад, в≥н виступив ¤к ¤рий поборник старовини ≥ захисник аристократичних прив≥лењв; в той же самий час атон виступав проти окремих представник≥в ноб≥л≥тета, говорив з ними р≥зко ≥ з жовччю вказував на њх недол≥ки. ќднак консерватизм атона не заважав йому виражати ≥нтереси рабовласницького господарства, що швидко розвиваЇтьс¤ ≥ лихварського кап≥талу. ¬≥н напол¤гав на руйнуванн≥ арфагена; в ≤спан≥њ в≥н проводив пол≥тику, противну сцип≥он≥вський: област≥ повсталих племен, що вважалис¤ союзниками –има, були приЇднан≥ до пров≥нц≥њ. ” той час ¤к —цип≥они були прихильниками залученн¤ –има до елл≥н≥стичноњ культури, атон Ї захисником старих римських звичањв. ¬≥н був обурений тим, що в –им прибула аф≥нська делегац≥¤ представник≥в трьох ф≥лософських шк≥л на чол≥ з академ≥ком арнеадом з приводу конфл≥кту м≥ж јф≥нами ≥ ќропом (155 р.). атон побоювавс¤, що нов≥ вченн¤, що викликали величезний ≥нтерес в римському сусп≥льств≥, зашкод¤ть чистот≥ вдач. ѕрот¤гом багатьох рок≥в атон боровс¤ проти розкош≥. ” 184 р. в≥н був вибраний цензором. ÷ензура атона набула особливого значенн¤. ¬≥н вв≥в податок на розк≥ш; де¤к≥ сенатори, повед≥нку ¤ких атон вважав нег≥дною дл¤ цього високого званн¤, при складанн≥ нового сенатського списку не були включен≥ в нього; зменшено було також число вершник≥в. —увор≥сть катон≥вськоњ цензури ув≥йшла в приказку. ѕроти нього об'Їдналис¤ р≥зн≥ групи ноб≥л≥тета.
÷ензори, вибран≥ на наступний терм≥н, в≥дм≥нили багато що з того, що було введено атоном. атон —тарший дожив до в≥с≥мдес¤ти п'¤ти рок≥в ≥ помер в той р≥к, коли почалас¤ останн¤ в≥йна з арфагеном, ¤ку в≥н давно вже вважав необх≥дною.
ѕад≥нн¤ —цип≥она, ¤к ≥ скасуванн¤ заход≥в атона, св≥дчить про ще б≥льше посиленн¤ сенаторскоњ ол≥гарх≥њ. ѕосиленн¤ сенаторскоњ ол≥гарх≥њ знайшло в≥дображенн¤ в законодавств≥ першоњ половини II ст.
«акон ¬≥лл≥¤ (180 р.) встановив пор¤док проходженн¤ маг≥стратур. ¬ищ≥ маг≥стратури (консулат, претуру) могли зайн¤ти т≥льки т≥, хто пройшов нижч≥ виборн≥ посади (квестуру, едил≥тет). “ой, хто претендуЇ на першу маг≥стратуру повинен бути не молодшим за 28 рок≥в. ¬иборним посадам повинна була передувати в≥йськова служба. ѕретором, таким чином, можна було стати не молодше за 40, а консулом не молодше за 43 рок≥в. ÷ей закон повинен був допомогти ол≥гарх≥њ в боротьб≥ проти людей, попул¤рних серед плебса. ” зан¤тт≥ маг≥стратур велику роль грала чергов≥сть, ¤ка встановлювалас¤ пануючою ол≥гарх≥Їю. Ќа вищ≥ посади, ¤к правило, проходили знатн≥ посередност≥. ≈нерг≥йн≥ люди, под≥бн≥ “≥бер≥ю —емпрон≥ю √ракху, були виключенн¤м.
ќбмеженн¤ доступу у вищий стан приводило до посиленн¤ незнатноњ верх≥вки плебса Ц вершництва.
” руках вершник≥в знаходивс¤ в≥дкуп пров≥нц≥йних податк≥в. ” числ≥ учасник≥в в≥дкупних компан≥й (societates publicanorum) могли бути ≥ люди середнього достатку, що вносили св≥й пай ≥ пропорц≥йно його отримували, прибутки, але головну роль грали вершники. —т¤гуючи в пров≥нц≥¤х податки, пор¤д з≥ зловживанн¤ми вс¤кого роду вони вдавалис¤ до лихварства: вимагали негайноњ сплати податку, у випадку ж, ¤кщо у платник≥в податк≥в не було кошт≥в ≥ вони не могли негайно сплатити податок, вершники давали необх≥дн≥ суми у позику п≥д висок≥ проценти ≥ п≥сл¤ зак≥нченн¤ терм≥ну ст¤гали грош≥ самими найжорсток≥шими методами. [II. 5; 151]
Ћихварськ≥ операц≥њ в –им≥ переход¤ть в руки вершник≥в, так само ¤к ≥ зовн≥шн¤ торг≥вл¤. «авд¤ки в≥дкупам ≥ вин¤тковому положенню римського торгового ≥ лихварського кап≥талу в пров≥нц≥¤х багатство вершництва росло. ¬ершники поступово в≥дособлювалис¤ в≥д основноњ плебейськоњ маси ≥ оформл¤лис¤ в особливий стан.
ѕод≥бно ноб≥л≥тету вершництво належало до вищого прошарку рабовласницького сусп≥льства. ≤ вершники ≥ ноб≥л≥ експлуатували пров≥нц≥њ. Ќоб≥л≥ через п≥дставних ос≥б брали участь у вс¤ких лихварських операц≥¤х ≥ торгових спекул¤ц≥¤х, вершники ж в свою чергу волод≥ли земл¤ми ≥ в ≤тал≥њ ≥ в пров≥нц≥¤х. јле все ж перш≥ були в основному земельною аристократ≥Їю, а друг≥ грошовою.
Ќезважаючи на сп≥льн≥сть ≥нтерес≥в, м≥ж сенаторским станом ≥ вершництвом ≥снувало немало протир≥ч, ≥ це штовхало вершник≥в на участь в антисенаторських коал≥ц≥¤х, ¤к≥ стали створюватис¤ по м≥р≥ поглибленн¤ класових протир≥ч ≥ посиленн¤ класовоњ боротьби у друг≥й половин≥ II ст.
—оц≥альний лад –имськоњ ≥мпер≥њ в ≤-≤≤ ст.
—оц≥альний лад –имськоњ ≥мпер≥њ з часу затвердженн¤ влади —ерпн¤ ≥ до смерт≥ оммода не залишавс¤ незм≥нним. ” II ст. –имська ≥мпер≥¤ дос¤гла кульм≥нац≥йного пункту свого розвитку. ѕон¤тт¤ Imperium Romanum, що означало колись просто римську владу, набуваЇ значенн¤ –имськоњ ≥мпер≥њ; п≥д ним зрозум≥ло та найб≥льш обширна територ≥¤, на ¤ку розповсюджуЇтьс¤ влада –има. Impеrium Romanum разом з тим синон≥м пон¤тт¤ orbis terrarum (всесв≥т).
≈поха јнтон≥ной характеризуЇтьс¤ зростанн¤м м≥ст, розвитком шл¤х≥в пов≥домленн¤, торг≥вл≥, широким поширенн¤м римськоњ культури. ≤тал≥¤ поступово втрачаЇ своЇ пан≥вне положенн¤, ≥, навпаки, багато ¤к≥ з пров≥нц≥й переживають пер≥од розкв≥ту.
« анал≥зу соц≥альноњ ≥ економ≥чноњ структури можна зробтити висновок, що в значенн≥ залученн¤ середземноморських крањн до торгового об≥гу ≥ поширенн¤ м≥ського житт¤ II ст. було вищим р≥внем розвитку. ќднак в сусп≥льному житт≥ ≤мпер≥њ епохи јнтон≥нов закладено було вже багато протир≥ч, ¤к≥ неминуче повинн≥ були привести до кризи.
ќсновою господарського житт¤ залишаЇтьс¤ рабовласництво, але т≥ нов≥ елементи господарського розвитку, ¤к≥ виникли в перший пер≥од ≤мпер≥њ, отримують св≥й подальший розвиток. ≥льк≥сть куплених раб≥в продовжуЇ зменшуватись, раби, вирощен≥ в будинку (vernае), набувають б≥льшого, н≥ж ран≥ше, значенн¤. ѕо розрахунках сучасних досл≥дник≥в, в республ≥канську епоху Ђдоморосл≥ рабиї складали звичайно третину вс≥х раб≥в, а у часи ≤мпер≥њ сп≥вв≥дношенн¤ зм≥нюЇтьс¤: третину складають раби куплен≥. ” зв'¤зку ≥з зм≥ною соц≥альних умов зм≥нюЇтьс¤ ≥ погл¤д на раб≥в. ‘≥лософ —енека вказуЇ на людську г≥дн≥сть раб≥в, на те, що вони можуть бути друз¤ми, що лише нижче сто¤ть по своЇму сусп≥льному положению. ѕо ƒ≥ону ’р≥состому, рабство ≥ свобода моральна, а не соц≥альна категор≥¤. ќдн≥ люди, незалежно в≥д соц≥ального свого стану, народжуютьс¤ ≥ продовжують залишатис¤ рабами по духу, ≥нш≥ ж завжди етично в≥льн≥. ÷ей погл¤д на раб≥в знаходить своЇ в≥дображенн¤ ≥ в римському законодавств≥.
ѕерший закон, що хоч в ¤к≥йсь м≥р≥ захищаЇ ≥нтереси раб≥в, видав ще ≥мператор лавд≥й. ” –им≥ було прийн¤то безнад≥йнохворих раб≥в вивозити на остр≥в ≈скулапа. якщо вони видужували, то повинн≥ були повертатис¤ до свого пана. лавд≥й видав розпор¤дженн¤, за ¤ким раби, вивезен≥ на остр≥в ≈скулапа, у раз≥ свого видужанн¤ отримували свободу. ≤мператор јдр≥ан заборонив вбивство раб≥в. …ого б≥ограф розказуЇ, що в≥н прит¤г одну знатну римл¤нку до в≥дпов≥дальност≥ за жорстоке поводженн¤ з рабами. ≤мператор јнтон≥н ѕ≥й видаЇ розпор¤дженн¤, за ¤ким той, хто без причини уб'Ї свого раба, несе таку ж в≥дпов≥дальн≥сть, ¤к ≥ за вбивство чужого раба. ¬плинули де¤ким чином ≥ грецьк≥ звичањ: за указом того ж ≥мператора рабам дозвол¤лос¤ шукати притулки в храмах ≥ перед стату¤ми ≥мператор≥в. ” раз≥ жорстокого обходженн¤ господар≥ в примусовому пор¤дку повинн≥ були продавати раб≥в.
ѕереб≥льшувати значенн¤ цих закон≥в немаЇ н≥¤ких п≥дстав. ѕоложенн¤ раб≥в злишалось важким. Ќовий погл¤д на рабство ≥ закони на користь раб≥в Ц один з симптом≥в кризи рабовласництва.
риза наступила не в≥дразу ≥ не одночасно у вс≥х област¤х ≤мпер≥њ. ¬она про¤вила себе передус≥м в ≤тал≥њ. ”станова ал≥ментарного фонду ≥ його поширенн¤ при јнтон≥нах було спробою запоб≥ганн¤ розоренн¤ середн≥х ≥ др≥бних землевласник≥в, а разом з тим ≥ наданн¤ допомоги незаможним сиротам. —амо собою зрозум≥ло, що зах≥д цей був палл≥ативом та м≥г лише до в≥домоњ м≥ри затримати, але не запоб≥гти розоренню с≥льського населенн¤. јл≥ментарн≥ таблиц≥, що д≥йшли до нас кажуть про те, що державним кредитом користувалис¤ др≥бн≥ ≥ середн≥ власники ≥тал≥йських м≥ст ¬слей≥, ѕлацонцињ ≥ Ѕеневента. Ќа основ≥ цих таблиць можна встановити, що в пор≥вн¤нн≥ з к≥нцем –еспубл≥ки число др≥бних волод≥нь меншаЇ; при цьому у нас немаЇ п≥дстави говорити про утворенн¤ суц≥льних латифунд≥й. омплекс земель, що належать одному власнику, м≥г складатис¤ з дек≥лькох д≥льниць, розташованих в р≥зних м≥сц¤х, ≥ та нав≥ть в одному м≥сц≥ могла бути черезполосна власн≥сть.
ѕоступова втрата ≤тал≥Їю переважного економ≥чного становища позначилас¤ у в≥дтоц≥ кошт≥в ≥ в запуст≥нн≥ земель. як один з метод≥в боротьби з цими ¤вищами ≥мператор “ра¤н, а пот≥м ћарк јврел≥й наказують сенаторам в≥дому частину своњх кошт≥в обов'¤зково вкладати в итал≥йськ≥ земл≥.
ќдним з джерел, що дають у¤вленн¤ про положенн¤ великого землевласництва в ≤тал≥њ у часи “ра¤на, Ї листи ѕл≥н≥¤ ћолодшого. « них видно, що сам ѕл≥н≥й ћолодший був схильний мати земельн≥ волод≥нн¤ в р≥зних м≥сц¤х ≤тал≥њ. « його сл≥в, цим в≥н страхував себе в≥д неспод≥ванок. ƒан≥ ѕл≥н≥¤ кажуть про те, що колонатн≥ в≥дносини продовжували розвиватис¤. ѕри вибор≥ маЇтка ѕл≥н≥й п≥клуЇтьс¤ про те, чи знайде в≥н в дан≥й м≥сцевост≥ над≥йних наймач≥в. «аборгован≥сть колон≥в росла. Ќедоплати њхн≥ (reliqua colonoruiii), ¤к д≥знаЇмос¤ ми з ≥нших джерел****, могли закладатис¤, продаватис¤, перейти по спадщин≥. ѕл≥н≥й вказував, що колони перестають нав≥ть п≥клуватис¤ про погашенн¤ своЇњ заборгованост≥, наст≥льки вона була велика. ¬насл≥док цього власники починають зам≥нювати грошову оренду орендою з частини продукту. ѕл≥н≥й називаЇ це Їдиним способом л≥куванн¤ застар≥лоњ хвороби.
ќсоблив≥сть ≥тал≥йських колонатних в≥дносин пол¤гаЇ в тому, що колон Ї в≥льним орендарем; в основ≥ в≥дносин м≥ж ним ≥ власником лежить двосторонн≥й догов≥р найма (locatio conductio).
олонат розповсюджуЇтьс¤ ≥ в пров≥нц≥¤х. ” сх≥дних област¤х ≤мпер≥њ в≥дношенн¤, близьк≥ до колонату, склалис¤ задовго до римського завоюванн¤. ” ™гипт≥ ≥ јз≥њ царськ≥ земл≥, земл≥ храм≥в ≥ ≥нш≥ волод≥нн¤ розпод≥л¤лис¤ на д≥льниц≥, що здавалис¤ в оренду др≥бним с≥льським господар¤м. ÷¤ оренда перетворювалас¤ в оренду примусову, землевласник≥ фактично прикр≥пл¤лис¤ до земл≥ ≥ не могли в≥льно покинути м≥сце приписки (origo). Ќа заход≥ розвиток колоната в≥дноситьс¤ до к≥нц¤ I ≥ початку II ст. н.е. ÷≥ маЇтки утворилис¤ ще при лавд≥¤х, головним чином внасл≥док конф≥скац≥њ ≥мператорами приватних сенаторських волод≥нь. ≤мператорськ≥ земельн≥ фонди, що знаходилис¤ в –имськ≥й јфриц≥, д≥лилис¤ на област≥ (tractus, rеgiones), ¤к≥ складалис¤ з великих маЇтк≥в-салътус≥в (saltus). Ќа чол≥ област≥ сто¤в ≥мператорський чиновник, прокуратор. ¬елика частина сальтуса д≥лилас¤ на д≥льниц≥ ≥ в≥ддавалас¤ в оренду колонам. √оловною особою в маЇтку був кондуктор (conductor), ¤кому давалис¤ на в≥дкуп вс≥ прибутки з маЇтка.
¬≥дносини м≥ж колонами ≥ ≥мператорською адм≥н≥страц≥Їю регулювалис¤ не окремими контрактами, ¤к це було в ≤тал≥њ, а особливими пом≥сними статутами (leges). «начн≥ уривки такого статуту збереглис¤ в одному напис≥. ” н≥й говоритьс¤ про те, що встановлюютьс¤ пор¤дки в≥дпов≥дно до ћанциЇвого статуту (lex Manciana). ¬≥дносно дати цього статуту в ≥сторичн≥й л≥тератур≥ немаЇ Їдиноњ думки; ймов≥рно, в≥н в≥дноситьс¤ до к≥нц¤ династ≥њ ‘лав≥Їв або ж до часу “ра¤на. олони орендували землю з частини продукту; вони повинн≥ були в≥ддавати третю частину врожаю пшениц≥ ≥ ¤чменю, четверту частину гороху, третю частину з≥браних оливок, певну к≥льк≥сть меду з кожного вулика. «аохочувалос¤ розведенн¤ оливок, ≥ той, хто насаджував њх, користувавс¤ п≥льгами. √рошов≥ внески колони платили т≥льки з худоби. р≥м натуральних ≥ грошових внеск≥в колони зобов'¤зан≥ були три рази в р≥к в≥дпрацювати по два дн≥ в самому маЇтку. ÷≥ пор¤дки були, мабуть, характерн≥ не т≥льки дл¤ ≥мператорських, але ≥ дл¤ великих приватних маЇтк≥в.
« ≥мператор≥в II ст. особливу увагу регулюванню в≥дносин м≥ж колонами ≥ адм≥н≥страц≥Їю африканських ≥мператорських маЇтк≥в прид≥лив јдр≥ан. ¬≥н п≥дтвердив, що кондуктор не може вимагати з колон≥в понад шести дн≥в роботи в р≥к.
ќсоблив≥ п≥льги надавалис¤ тим, хто розорював ц≥лину або покинут≥ д≥льниц≥, насаджував оливков≥ ≥ фруктов≥ дерева, а також виноградники.
ѕравила, передбачен≥ пом≥сними статутами, не дотримувалис¤. ∆ител≥ Ѕурун≥танського сальтуса звернулис¤ до ≥мператора оммоду з≥ скаргою на своЇ положенн¤. ¬они писали, що прокуратори завжди сто¤ть на сторон≥ багатих ≥ впливових кондуктор≥в. ќстанн≥ незаконно зб≥льшують побори ≥ вимагають виконанн¤ зайвих роб≥т. ѕрокуратори не розгл¤дають скарг колон≥в, а коли вони з≥бралис¤ ≥ написали скаргу самому ≥мператору, прокуратор вислав солдат; багатьох з колон≥в посадили у в'¤зницю, причому нав≥ть римських громад¤н п≥ддали т≥лесним покаранн¤м.
олонам Ѕурун≥танського сальтуса пощастило: петиц≥¤ њх дос¤гла ≥мператорськоњ канцел¤р≥њ, ≥ сам оммод розпор¤дивс¤, щоб надал≥ колони працювали ст≥льки, ск≥льки визначено зг≥дно ≥з законом јдр≥ана, але далеко не вс≥ проханн¤, ймов≥рно, приводили до под≥бних результат≥в. ѕригн≥ченн¤ колон≥в ≥ зловживанн¤ адм≥н≥страц≥њ були звичайним ¤вищем.
Ќа п≥вн≥чно-зах≥дних околиц¤х на умовах, близьких до положенн¤ колон≥в, селили варвар≥в. ќсобливо широко застосовував цю м≥ру ћарк јврел≥й.
олонатн≥ в≥дношенн¤ вплинули ≥ на положенн¤ де¤ких категор≥й с≥льськогосподарських раб≥в. ¬ласники земель перевод¤ть њх на пекул≥й, тобто надають њм д≥льницю ≥, даючи рабам можлив≥сть обробл¤ти њњ на власний розсуд, зобов'¤зують њх виконувати певну панщину. ѕекул≥й одна з древн≥х форм римських правових в≥дносин. Ўироке використанн¤ њњ у часи ≤мпер≥њ говорить про те, що старий спос≥б обробки обширних земель за допомогою раб≥в втрачав своЇ значенн¤. ¬иг≥дн≥ше було д≥лити маЇток на невелик≥ д≥льниц≥ ≥ вс¤кими способами обер≥гати себе в≥д неспод≥ванок, гарантувати соб≥ певний прибуток. –аби, що отримали землю в ¤кост≥ пекул≥¤, називалис¤ servi casati. ƒо в≥домоњ м≥ри м≥н¤лос¤ њх юридичне становище. ¬они розгл¤далис¤ ¤к quasi coloni (майже колони). ёристи вказують, що на в≥дм≥ну в≥д ≥нших раб≥в њх не треба вносити в ≥нвентар маЇтк≥в; не можна њх ≥ запов≥дати.
” ≥сторичн≥й ≥ ≥сторико-юридичн≥й л≥тератур≥ питанню про колонат прид≥л¤лас¤ велика увага. Ѕ≥льше усього суперечок викликало питанн¤ про походженн¤, колоната. ƒе¤к≥ ≥сторики вважали колонат неримським , запозиченим в≥д германц≥в, у ¤ких раби знаходилис¤ в ≥нших умовах, н≥ж у римл¤н, ≥ за своњм станом схож≥ були з колонами. ”перше погл¤д цей висловив —ав≥ни, згодом його захищали ћарквардт ≥ «еЇк. …ого розд≥л¤в у в≥домих в≥дносинах ≥ ћоммзен, що вказав, правда, що поширенню колонатних в≥дносин спри¤ло зменшенн¤ к≥лькост≥ раб≥в внасл≥док нових умов римськоњ зовн≥шньоњ пол≥тики. ѕухта ≥ –одбертус вважали колонат пом'¤кшеним рабством. Ќарешт≥, де¤к≥ досл≥дники по¤снювали розвиток колоната впливом сх≥дних елл≥н≥стичних аграрних пор¤дк≥в. ќсобливе значенн¤ мали в цьому в≥дношенн≥ досл≥дженн¤ –остовцева. ” своњй робот≥ про колонат в≥н дав детальне досл≥дженн¤ аграрних в≥дносин в елл≥н≥стичних крањнах, де ще до римського завоюванн¤ була в≥дома примусова оренда. –остовцев вважаЇ, що не можна говорити про пр¤ме запозиченн¤ з —ходу цих в≥дносин. ћова йде, на його думку, про взаЇмопроникненн¤ сх≥дного ≥ римського соц≥ального укладу. –остовцев вважаЇ, що в кожн≥й област≥ –имськоњ ≥мпер≥њ були своњ шл¤хи виникненн¤ колоната. ” ≤тал≥њ колонат виник самост≥йно. ” јфриц≥ спостер≥гаЇтьс¤ поЇднанн¤ ≥тал≥йських ≥ сх≥дних форм.
« тих даних, ¤к≥ маЇ в своЇму розпор¤дженн≥ сучасна наука, можна зробити висновок, що колонат розвинувс¤ з приватно-правових в≥дношеннь. ÷ьому не суперечать ≥мператорськ≥ розпор¤дженн¤. ¬они торкаютьс¤ т≥льки ≥мператорських маЇтк≥в. ¬с≥ джерела ранньоњ ≤мпер≥њ сход¤тьс¤ в тому, що колон Ц в≥льна людина.
олонатн≥ в≥дношенн¤ були поширен≥ ≥ на ≥нш≥ соц≥альн≥ категор≥њ; саджали на землю раб≥в, селили варвар≥в. јле ц≥ заходи не дозвол¤ють, однак, вважати колонат пом'¤кшеним рабством або ≥нститутом, запозиченим у германц≥в. ЌемаЇ н≥¤ких п≥дстав вважати колонат ≥нститутом, запозиченим з≥ —ходу, але ц≥лком можливо, що в орган≥зац≥ю ≥мператорських маЇтк≥в на «аход≥ було дещо запозичено з сх≥дноњ пом≥сноњ орган≥зац≥њ.
–озвиток колоната Ї одн≥Їю з найважлив≥ших особливостей економ≥чного ≥ соц≥ального розвитку час≥в ранньоњ –имськоњ ≥мпер≥њ. ” ≤тал≥њ колонат розвивавс¤ внасл≥док того, що рабська прац¤ стала невиг≥дна ≥ рабовласницьке господарство приходило в занепад.
олон в б≥льш≥й м≥р≥, н≥ж раб, зац≥кавлений в п≥дн¤тт≥ продуктивност≥ своЇњ прац≥. ѕравда, при розпод≥л≥ земель на окрем≥ парцелли можна було вести розмову лише про екстенсивне господарство; при цих умовах не можна було виконати тих порад по пол≥пшенню с≥льського господарства, ¤к≥ давали римськ≥ агрономи. јле у нас немаЇ н≥¤ких п≥дстав говорити про те, що т≥ форми ≥нтенсивного рабовласницького господарства, по ¤ких ми можемо судити на основ≥ твор≥в атона ≥ олумелли, мали широке поширенн¤. …мов≥рно, ц≥ господарства ≥снували лише в прим≥ських районах, там, де були зручн≥ шл¤хи сполученн¤. ¬елик≥ латифунд≥њ були по переваз≥ екстенсивними господарствами. “аким чином, у нас немаЇ п≥дстав твердити, що поширенн¤ колоната в ≤тал≥њ привело до загального пад≥нн¤ продуктивн≥ст≥ с≥льського господарства.
” пров≥нц≥¤х же, колонат був одн≥Їю з головних форм експлуатац≥њ труд¤щих, що спри¤ли освоЇнню нових, до того часу не оброблених земель. –озм≥ри ≥мператорських ≥ приватних маЇтк≥в були наст≥льки велик≥, що њх не можна було обробити за допомогою раб≥в. ÷¤ можлив≥сть створювалас¤ завд¤ки колонату.
ќсобливост≥ пол≥сноњ ≥деолог≥њ.
–имська община на початку республ≥канського пер≥оду була одним з пол≥с≥в јпенн≥нського п≥вострова. ѕол≥с (по-латин≥ civitas) - це, ¤к правило, невелика рабовласницька держава з Їдиним м≥стом - центром пол≥тичного ≥ культурного житт¤. ћ≥сто звичайно було оточене оборонними ст≥нами ≥ ¤вл¤ло собою м≥цн≥сть - притулок навколишн≥х жител≥в в дн≥ в≥йськових небезпек. √ромад¤нами общини були лише м≥сцев≥ уродженц≥, що волод≥ли земельними д≥льниц¤ми. ѕришельц≥ ≥ ≥ноземц≥, а тим б≥льше раби не мали права волод≥ти землею ≥ тому не були громад¤нами. √ромад¤ни повинн≥ були служити в ополченн≥, брати участь в народних зборах. ¬иконавча влада виправл¤лас¤ виборними Ђмаг≥странтамиї.
олектив громад¤н вир≥шував пол≥тичн≥ справи на народних зборах ≥ захищав кордони своЇњ невеликоњ держави, збираючись в ополченн¤. Ќад громад¤нином не було тиску бюрократ≥њ; сама державна машина не представл¤лас¤ йому чимсь чужим ≥ страшним. √ромад¤нин разом з своњми рабами обробл¤в свою д≥льницю, голосував в народних зборах ≥ вибирав маг≥страт≥в, ≥з зброЇю в руках в≥дстоював р≥дне м≥сто в≥д ворог≥в.
ƒл¤ громад¤нина пол≥сноњ общини було характерне почутт¤ свободи, св≥домого вибору своњх д≥й. якщо треба було йти в пох≥д, то громад¤нин знав, що це не примха посадовоњ особи, а сувора необх≥дн≥сть боротьби з ворогом; ¤кщо народн≥ збори вир≥шували оподаткувати громад¤н, то це викликалос¤ необх≥дн≥стю, а не свав≥лл¤м ур¤ду. √оловн≥ вчинки ≥ заходи представл¤лис¤ жителев≥ м≥ста-держави зрозум≥лими, реальними. ƒо того ж приймалис¤ ц≥ заходи на народних зборах, в ¤ких брав участь сам громад¤нин. ѕод≥бний пор¤док породжував почутт¤ свободи, власного достоњнства, упевненост≥ в своњх силах, спок≥йний реальний погл¤д на житт¤ ≥ ≥снуюч≥ в≥дносини. ќск≥льки вс≥ пол≥тичн≥ ≥ в≥йськов≥ питанн¤ вир≥шувалис¤ колективно на народних зборах або в ополченн≥, то це формувало почутт¤ колектив≥зму, цив≥льноњ сп≥льност≥, заважало розвитку ≥ндив≥дуал≥зму. ќкрема особа, њњ думки ≥ ≥нтереси розчин¤лис¤ в цив≥льному колектив≥.
ƒл¤ античних рабовласницьких пол≥с≥в характерне прагненн¤ до в≥дособленост≥ ≥ замкненост≥. ќсобливо ¤скраво це ви¤вл¤Їтьс¤ в житт≥ землеробських общин, одн≥Їю з ¤ких був –им. √ромад¤ни, обробл¤ючи своњ земельн≥ д≥льниц≥, вели натуральне господарство ≥ мало потребували сторонньоњ допомоги. « боку сус≥д≥в могла об≥йти небезпеку земельних захоплень, тому громад¤ни античних м≥ст-держав звичайно знаходилис¤ в нат¤гнутих в≥дносинах ¤краз з найближчими сус≥дами. ÷¤ напружен≥сть ще б≥льш посилювала замкнен≥сть общини, њњ ворож≥сть, направлену зовн≥, њњ агресивн≥сть. ÷им, зокрема, по¤снюЇтьс¤ т≥сний зв'¤зок цив≥льноњ ≥ в≥йськовоњ орган≥зац≥њ в античних общинах. √ромад¤ни общини, др≥бн≥ землевласники, зайн¤т≥ важкою с≥льськогосподарською працею, прагнули не до запозиченн¤ нових думок ≥ ≥дей, а до збереженн¤ д≥д≥вських вдач ≥ звичањв, з недов≥рою в≥дносилис¤ до всього нового, ≥ноземного. ѕрихильн≥сть до свого м≥сцевого, д≥д≥вського, споконв≥чного - одна з ¤скравих особливостей ≥деолог≥њ аграрного пол≥са.
риза пол≥сного ладу общини почалас¤ з проникненн¤ в середовище громад¤нства прийшлих елемент≥в, ¤к≥ сто¤ли поза громадською пол≥тичною ≥ в≥йськовою орган≥зац≥Їю. –абство, що розвиваЇтьс¤ ≥ соц≥альне розшаруванн¤ самого громад¤нства розкладали пол≥сн≥ пор¤дки ≥ установи.
ѕоступово, по м≥р≥ розвитку римського завоюванн¤ римська община, м≥сто-держава, розташована на “≥бр≥, зм≥нилас¤ на величезну державу, що включала весь јпенн≥нський п≥востр≥в ≥ багато ¤к≥ заморськ≥ територ≥њ з багатом≥льйонним населенн¤м багатьма м≥стами, складним господарством, р≥зними класами, пост≥йною арм≥Їю, складним державним апаратом.
–озкладанн¤ античного пол≥са привело до кризи ≥деолог≥њ його громад¤нства. —постер≥гаЇтьс¤ в≥дх≥д в≥д колектив≥зму ≥ зростанн¤ ≥ндив≥дуал≥зму, з≥ставленн¤ окремоњ особи колективу, люди втрачають спок≥й ≥ внутр≥шню ур≥вноважен≥сть. —таровинн≥ д≥д≥вськ≥ вдач≥ зазнають осм≥¤нн¤ ≥ критики, в римське середовище починають проникати ≥нш≥ вдач≥, ≥ноземна ≥деолог≥¤ ≥ рел≥г≥¤.
ѕочинаючи з III ст. до н. е. на римську рел≥г≥ю дуже сильний вплив стала надавати грецька рел≥г≥¤. –имл¤ни ототожнили з грецькими богами своњх абстрактних бог≥в. “ак, ёп≥тер був ототожнений з «евсом, ћарс з јресом, ¬енера з јфрод≥тою, ёнона з √ерою, ћ≥нерва з јф≥ною, ÷ерера з ƒеметрою ≥ ≥нш. —еред римських численних бог≥в вид≥лилис¤ п≥д впливом грецьких рел≥г≥йних у¤влень головн≥ ол≥мп≥йськ≥ боги: ёп≥тер - бог неба, грому ≥ блискавки. ћарс - бог в≥йни, ћ≥нерва - богин¤ мудрост≥, берегин¤ ремесел, ¬енера - богин¤ любов≥ ≥ родючост≥. ¬улкан - бог вогню ≥ ковальського ремесла, ÷ерера - богин¤ рослинност≥. јполлон - бог сонц¤ ≥ св≥тла, ёнона - берегин¤ ж≥нок ≥ браку, ћеркур≥й - в≥сник ол≥мп≥йських бог≥в, заступник мандр≥вник≥в, торг≥вл≥, Ќептун - бог мор¤, ƒ≥ана - богин¤ м≥с¤ц¤.
ќдним з шановних чисто ≥тал≥йських божеств був янус, що зображавс¤ з двома особами, ¤к божество входу ≥ виходу, вс¤кого початку. ќл≥мп≥йськ≥ боги вважалис¤ заступниками римськоњ общини ≥ шанувалис¤ патриц≥¤ми. ѕлебењ ж особливо шанували божественну тр≥йцю: ÷ереру, Ћ≥бору, ѕрозерп≥ну - богиню рослинност≥ ≥ пекла ≥ Ћ≥бора - бога вина ≥ веселощ≥в.
–имський пантеон н≥коли не залишавс¤ замкненим, в його склад приймалис¤ ≥ноземн≥ божества. ¬важалос¤, що прийом нових бог≥в посилюЇ потужн≥сть римл¤н. “ак, римл¤ни запозичили майже весь грецький пантеон, а в к≥нц≥ III ст. до н. е. було введено шануванн¤ ¬еликоњ матер≥ бог≥в з ‘рак≥њ. «авоюванн¤ багатьох заморських територ≥й, особливо елл≥н≥стичних держав, познайомило римл¤н з елл≥н≥стичними ≥ сх≥дними богами, ¤к≥ знаход¤ть шанувальник≥в серед римського населенн¤. “≥ раби, що прибували в –им ≥ ≤тал≥ю спов≥дали своњ культи, тим самим розповсюджуючи ≥нш≥ рел≥г≥йн≥ переконанн¤.
ƒл¤ того щоб боги п≥клувалис¤ про людей ≥ про державу, њм треба було приносити жертви, п≥дносити молитви-проханн¤ ≥ виконувати особлив≥ ритуальн≥ д≥њ. ќсоблив≥ колег≥њ досв≥дчених людей - жрец≥ - спостер≥гали за культом окремих бог≥в, за Јпор¤дком в храмах, готували жертовних тварин, стежили за точн≥стю молитов ≥ ритуальних д≥й, могли дати раду, до ¤кого божества звернутис¤ з потр≥бним проханн¤м.
–имська рел≥г≥¤ носила дух формал≥зму ≥ тверезоњ практичност≥: в≥д бог≥в чекали допомоги в конкретних справах ≥ тому скрупульозно виконували встановлен≥ обр¤ди ≥ приносили потр≥бн≥ жертви. ” в≥дношенн≥ до бог≥в д≥¤в принцип Ђ¤ даю, щоб ти давї. –имл¤ни звертали велику увагу на зовн≥шню сторону рел≥г≥њ, на др≥б'¤зкове виконанн¤ обр¤д≥в, а не на духовне злитт¤ з божеством. –имська рел≥г≥¤ не збуджувала св¤щенного трепету, екстазу, ¤к≥ опановують в≥руючих. ќсь чому римська рел≥г≥¤ при зовн≥шньому дуже суворому дотриманн≥ вс≥Їњ формальност≥ ≥ обр¤д≥в мало торкалас¤ почутт¤ в≥руючих, породжувала незадоволенн¤. « цим пов'¤зане проникненн¤ ≥ноземних, особливо сх≥дних, культ≥в, часто в≥дм≥нних м≥стичним ≥ орг≥астичним характером, де¤кою таЇмнич≥стю. ќсобливо широко розповсюджувавс¤ культ ¬еликоњ матер≥ бог≥в ≥ культ ƒ≥он≥са - ¬акха, зарахованих в оф≥ц≥йний римський пантеон. –имський сенат вживав заход≥в проти поширенн¤ орг≥астичних сх≥дних культ≥в, вважаючи, що вони п≥дривають оф≥ц≥йну римську рел≥г≥ю, з ¤кою зв'¤зувалас¤ потужн≥сть –имськоњ держави ≥ його ст≥йк≥сть. “ак, в 186 р. до н. е. були «аборонен≥ розгнуздан≥ вакханал≥њ, пов'¤зан≥ з обр¤дами культу ¬акха - ƒ≥он≥са.
Ўироке проникненн¤ грецького впливу у II ст. до н. е. привело не т≥льки до великого впливу грецькоњ рел≥г≥њ ≥ пристосуванн¤ до нењ римських рел≥г≥йних переконань. ќдним з важливих насл≥дк≥в грецького впливу було поширенн¤ грецькоњ ф≥лософ≥њ в римському сусп≥льств≥ ≥ погл¤д≥в грецьких ф≥лософ≥в на рел≥г≥ю ≥ бог≥в. Ѕуло перекладено на латинську мову тв≥р елл≥н≥стичного письменника ≈вгемера, ¤кий вважав, що боги - це обожнюван≥ велик≥ люди, що колись жили. ¬ища римська аристократ≥¤, знайома з грецькою ф≥лософ≥Їю, починаЇ скептично в≥дноситис¤ до рел≥г≥йних в≥рувань, хоч ≥ розгл¤даЇ рел≥г≥ю ¤к необх≥дний зас≥б управл≥нн¤ народом. ѕоширенн¤ м≥стичних сх≥дних культ≥в в мас≥, скептичне в≥дношенн¤ до римськоњ рел≥г≥њ у аристократ≥њ п≥дривали оф≥ц≥йну римську рел≥г≥ю. Ѕурхлив≥ под≥њ громад¤нських воЇн, част≥ конф≥скац≥њ, проскрипц≥њ вели до зм≥н традиц≥йних в≥рувань. –озповсюджуЇтьс¤ у¤вленн¤ про потойб≥чне житт¤, про потойб≥чне блаженство ¤к своЇр≥дний протест проти мук в реальному св≥т≥. ќтримуЇ розвиток культ сл≥поњ дол≥ - ‘ортуни, ¤ка даруЇ щаст¤ ≥ нещаст¤ дов≥льно ≥ часто несправедливо. «адавлен≥ гн≥том ≥ долею нижч≥ верстви населенн¤ мр≥¤ли про по¤ву мес≥¤, богоспасител¤, ¤кий прийде, подаруЇ блаженство страждаючим, покараЇ гонител≥в.
« раннього часу р≥зн≥ св¤та ≥ вистави грали важливу роль в сусп≥льному житт≥ –има. Ќа перших порах сусп≥льн≥ вистави були разом з тим ≥ рел≥г≥йними церемон≥¤ми, вони були неодм≥нною частиною рел≥г≥йних св¤т.
” VI ст. до н. е. стали влаштовувати вистави св≥тського (не рел≥г≥йного) характеру, а за њх проведенн¤ стали в≥дпов≥дати не жрец≥, а посадов≥ особи. ћ≥сцем проведенн¤ таких вистав був вже не в≥втар того або ≥ншого бога, а цирк, що мавс¤ в своЇму розпор¤дженн≥, в низин≥ м≥ж ѕалат≥нським ≥ јвент≥нським пагорбами.
—амим ранн≥м римським цив≥льним св¤том було св¤то –имськоњ гри. ѕрот¤гом дек≥лькох стор≥ч це було Їдине цив≥льне св¤то римл¤н. « III ст. до н.е. засновуютьс¤ нов≥ у¤вленн¤. ¬еликого значенн¤ набуваЇ ѕлебейська гра. Ќайб≥льш великими рел≥г≥йними св¤тами були св¤та, пов'¤зан≥ з культом землеробських бог≥в, - це реал≥њ в честь - ÷ерери, винал≥њ - св¤то виноградного збору, консуал≥њ - св¤то жнив, сатурнал≥њ - св¤то пос≥в≥в, терми над≥њ - св¤то межових камен≥в, луперкал≥њ - св¤то пастух≥в. Ѕудучи св¤тами давн≥х мешканц≥в –има, землевласник≥в та пастух≥в, ц≥ св¤та ≥ надал≥ були особливо шановн≥ серед с≥льського населенн¤.
” к≥нц≥ III - початку II ст. до н. е. були встановлен≥ також јполлонов≥ ≥гри, ≥гри в честь ¬еликоњ матер≥ бог≥в - ћегаленськ≥ ≥гри, а також флорал≥њ - в честь богин≥ ‘лори. ѓх устроЇм в≥дали курильн≥ ед≥пи. ÷¤ гра була щор≥чною ≥ регул¤рною, але кр≥м них могли влаштовуватис¤ також ≥ екстраординарна гра в залежност≥ в≥д вдалоњ в≥йни, позбавленн¤ в≥д нашест¤, даноњ об≥тниц≥ або просто бажанн¤ маг≥страту.
√ра тривала в≥д 14 - 15 дн≥в (–имська ≥ ѕлебейська гра) до 6 - 7 дн≥в (флорал≥њ). «агальна тривал≥сть вс≥х св¤ткових дн≥в ц≥Їњ гри (ординарних) дос¤гла 76 дн≥в в роц≥.
ожне св¤то складалос¤ з дек≥лькох в≥дд≥лень: 1) урочистий х≥д на чол≥ з маг≥стратом-впор¤дником гри, що називавс¤ помпою, 2) безпосередньо змаганн¤ в цирку, ристалище кол≥сниць, к≥нськ≥ стрибки ≥ т. д., 3) сцен≥чн≥ вистави в театр≥ п'Їс грецьких ≥ римських автор≥в. «ак≥нчувалис¤ вистави звичайно бенкетом, масовим пригощанн¤м, часом на дек≥лька тис¤ч стол≥в. ќрган≥зац≥¤ гри вимагала великих грошей. Ќаприклад, на проведенн¤ –имськоњ гри було вид≥лено в середин≥ I ст. до н. е. 760 тис. сестерц≥й, ѕлебейськоњ гри - 600 тис., јполлонових - 380тис. як правило, грошей, виданих з скарбниц≥, не вистачало ≥ маг≥страти, що в≥дпов≥дали за влаштуванн¤ гри вносили власн≥ грош≥, що ≥нод≥ перевищували вид≥лену суму.
« 76 св¤ткових дн≥в б≥л¤ 30 дн≥в в≥дводилос¤ на театральн≥ вистави. ƒе¤к≥ з св¤т, наприклад флорал≥њ, јполлонов≥ ≥гри, майже ц≥лком складалис¤ з сцен≥чних вистав. ¬елике число сцен≥чних дн≥в в систем≥ публ≥чних вистав говорить про значну роль театру в сусп≥льному житт≥ –има II - I ст. до н. е. ћабуть, це, по¤снюЇтьс¤ впливом прекрасного грецького театру ≥ грецькоњ л≥тератури, загальним культурним зростанн¤м римськоњ публ≥ки, зб≥льшенн¤м м≥ського населенн¤, ¤ке звичайно в≥дв≥дувало театральн≥ вистави. ≤нтерес римськоњ публ≥ки, з ≥ншого боку, забезпечував високий р≥вень римськоњ драматург≥њ, по¤ву хороших п'Їс ѕлавта, “еренц≥¤, ѕакув≥¤ ≥ јкц≥¤. Ќезважаючи на попул¤рн≥сть театральних постановок, в –им≥ довгий час не був пост≥йноњ театральноњ буд≥вл≥. «вичайно тимчасова театральна споруда зводилас¤ на площ≥ ≥ була дерев'¤ною. —початку споруджувалис¤ т≥льки сцена ≥ п≥дмостки, а публ≥ка сто¤чи дивилас¤ спектакль. —енатори ≥ знатн≥ особи сид≥ли в кр≥слах, принесених з будинку њх рабами. ” середин≥ II ст. до н. е. стали будувати ≥ лавки дл¤ вс≥х гл¤дач≥в. ≤ т≥льки в 55 р. до н. е. ѕомпей побудував пост≥йну кам'¤ну буд≥влю театру. Ќа в≥дм≥ну в≥д грецького театру римський театр не мав оркестри, вона була в≥дведена п≥д кр≥сла сенатор≥в (п≥зн≥ший партер), сцена була нижчою, але ширше грецькоњ ≥ сполучалас¤ б≥чними проходами з оркестрою. ћ≥сц¤ дл¤ гл¤дач≥в п≥дносилис¤ над оркестрою п≥вколом - амф≥театром. –имський театр був оснащений р≥зним механ≥чним пристосуванн¤м ≥ механ≥змами, необх≥дним дл¤ п≥дйому т¤гар≥в, зм≥ни декорац≥њ.
Ќадзвичайний розвиток отримують в –им≥ глад≥аторськ≥ боњ. √лад≥аторськ≥ боњ влаштовувалис¤ в етруських м≥стах ще з VI ст. до н.е. ¬≥д етруск≥в вони проникли в –им. ”перше в 264 р. в –им≥ був влаштований б≥й трьох пар глад≥атор≥в. ѕрот¤гом подальших п≥втора стор≥чч¤ глад≥аторська гра влаштовувалас¤ на поминках знатних ос≥б, називалас¤ похоронною грою ≥ носила характер приватноњ вистави. ѕоступово попул¤рн≥сть глад≥аторських боњв росте.
” 105 р. до н. е. глад≥аторськ≥ боњ були оголошен≥ частиною публ≥чних видовищ ≥ про њх устр≥й стали п≥клуватис¤ маг≥страти. Ќар≥вн≥ з маг≥стратами мали право давати боњ ≥ приватн≥ ос≥би. ƒати виставу глад≥аторського бою - означало набути попул¤рност≥ у римських громад¤н ≥ бути обраним на державну посаду. ј оск≥льки бажаючих отримати маг≥стратську посаду було багато, то число глад≥аторських боњв росло. Ќа арену вже вивод¤ть по дек≥лька дес¤тк≥в ≥ нав≥ть сотень пар глад≥атор≥в варт≥стю в дек≥лька тис¤ч сестерц≥й. √лад≥аторськ≥ боњ стають улюбленим видовищем не т≥льки в м≥ст≥ –им≥, але ≥ у вс≥х ≥тал≥йських, а п≥зн≥ше ≥ в пров≥нц≥йних м≥стах. ¬они були наст≥льки попул¤рн≥, що римськ≥ арх≥тектори створили спец≥альний, ран≥ше не в≥домий тип буд≥вл≥ - амф≥театр, де влаштовувалис¤ глад≥аторськ≥ боњ ≥ травл¤ зв≥р≥в. јмф≥театри були розрахован≥ на дек≥лька дес¤тк≥в тис¤ч гл¤дач≥в ≥ в дек≥лька раз≥в перевищували м≥стк≥сть театральних буд≥вель.
„исло вистав, ¤к приватних, так ≥ публ≥чних, в –им≥ ≥ ≥нших м≥стах ≥ њх тривал≥сть пост≥йно зб≥льшувалис¤, а њх значенн¤ все б≥льш ≥ б≥льш росло. ¬ к≥нц≥ –еспубл≥ки маг≥страти ≥ державн≥ д≥¤ч≥ вважали проведенн¤ публ≥чних вистав важливою частиною њх державноњ д≥¤льност≥. ¬ умовах аристократичноњ республ≥ки, де вс¤ влада була зосереджена в руках вузькоњ верх≥вки класу рабовласник≥в, правл¤че угрупуванн¤ вважало орган≥зац≥ю публ≥чних вистав одним з≥ способ≥в, спри¤ючих в≥дверненню широкоњ маси римського громад¤нства в≥д активноњ державноњ д≥¤льност≥. Ќедивно, що зростанн¤ публ≥чних вистав супроводилос¤ занепадом значенн¤ народних збор≥в ≥ њх пол≥тичноњ рол≥.
’арактерною рисою мисленн¤ римл¤н був практицизм, любов не до теоретичних, а до прикладних наук. “ак, наприклад, високого р≥вн¤ розвитку дос¤гла в –им≥ агроном≥¤. «береглос¤ дек≥лька с≥льськогосподарських трактат≥в - ћарка ѕорц≥¤ атана (I≤ ст. до н.е.), “еренц≥¤ ¬аррона (I ст. до н.е., де ретельно ≥ глибоко досл≥джуютьс¤ р≥зн≥ агроном≥чн≥ проблеми.
–имський арх≥тектор ¬≥трув≥й написав особливий трактат Ђѕро арх≥тектуруї в 10 книгах, що св≥дчить про високий Ј р≥вень римськоњ арх≥тектурноњ думки.
Ѕурхлив≥ под≥њ останнього стор≥чч¤ –еспубл≥ки, запекла пол≥тична боротьба, ¤ка велас¤ в народних зборах ≥ сенат≥, спри¤ли розвитку ораторського мистецтва ≥ риторики. «'¤вл¤Їтьс¤ кер≥вництво по риториц≥, де викладалис¤ основн≥ правила ораторського мистецтва. Ќезважаючи на сильну залежн≥сть в≥д грецьких зразк≥в, римська риторика змогла подолати њх ≥ сказати тут нове слово. « кер≥вництва по риториц≥ треба назвати роботу нев≥домого автора Ђ–иторика до √еренн≥юї (де¤к≥ приписують њњ складанн¤ ÷ицерону) ≥ дек≥лька роб≥т ÷ицерона - ЂЅрутї, Ђѕро оратораї.
¬еликий розвиток отримала наука про право: правознавство, або юриспруденц≥¤. ѕерш≥ досл≥дженн¤ з'¤вилис¤ ще у II ст. до н. е., а в I ст. до н.е. ≥снувала вже сол≥дна юридична л≥тература. ќсобливо треба в≥дм≥тити 18 книг Ђ÷ив≥льного праваї) ≥ Ђƒеф≥н≥ц≥њї в≥нта ћум≥¤ —цеволи (вони, на жаль, не збереглис¤). —ам≥ р≥зноман≥тн≥ юридичн≥ питанн¤ п≥дн≥малис¤ в численних промовах ÷ицерона.
¬ ≤ ст. до н.е. зародилас¤ ≥ римська ф≥лолог≥¤. «'¤вилис¤ спец≥альн≥ досл≥дженн¤ по граматиц≥, про вживанн¤ букв, виникненн¤ латинськоњ мови, ф≥лолог≥чн≥ коментар≥ до комед≥й ≥ трагед≥й письменник≥в II ст. до н. е. Ќайб≥льш великими фах≥вц¤ми в област≥ римськоњ ф≥лолог≥њ були Ќ≥гид≥й ‘≥гул, що написав обширн≥ граматичн≥ коментар≥, ≥ його учень “ерент≥й ¬аррон, автор твору Ђѕро латинську мовуї ≥ багатьох ≥нших твор≥в.
як величезна –имська держава складалас¤ з багатьох р≥знор≥дних частин, ще механ≥чно пов'¤заних м≥ж собою ≥ що не злилис¤ в орган≥чне ц≥ле, так ≥ римська культура п≥зньореспубл≥канськоњ епохи ¤вл¤ла собою з'Їднанн¤ багатьох початк≥в - етруського, споконв≥чно римського, ≥тал≥йського ≥ грецького. —кладовий характер римськоњ культури по¤снюЇ еклектизм багатьох њњ стор≥н.
“аким чином, при розгл¤д≥ розвитку сусп≥льства та держави у давньому –им≥, ми можемо прийти до висновку, що сусп≥льний та пол≥тичний розвиток взаЇмоповФ¤зан≥ м≥ж собою та створюють систему складних збалансованих взаЇмов≥дносин.
ѕраво Ц це нев≥дТЇмна складова державност≥. –имське приватне право вплинуло не т≥льки на розвиток законодавства та правових вчень, але й на розвиток культури в ц≥лому. ¬оно виступило базисом обТЇднанн¤ багатьох варварських угрупувань у централ≥зован≥ держави. Ќе маючи системи правових в≥дносин жодна держава не може не те, що продовжувати подальший розвиток, але ≥ ≥снувати взагал≥. ќтже п≥дх≥д до розгл¤ду суп≥льного та державного ладу –иму у пер≥од республ≥ки та зм≥ни його у пер≥од монарх≥њ через розгл¤д правових аспект≥в тогочасного житт¤ можна вважати самим повним та ф≥л≥гранним шл¤хом вивченн¤ ц≥Їњ проблеми.
Ќа цьому можна поставити крапку, але це УможнаФ дещо помилкове, бо дл¤ повного вивченн¤ данноњ теми потр≥бен повний список джерел, ¤к≥ нажаль вже можуть бути втрачен≥, хоча не потр≥бно втрачати над≥њ ≥ продовжувати пошуки в ≥нших джерелах, ¤к≥ можуть домогти ¤кщо не знайти втрачене, то хоча б реконструювати. јле нов≥ в≥дкритт¤ надихають на нов≥ досл≥дженн¤ ≥ поки ще чекають своњх досл≥дник≥в.
Ћ≥тература
≤ ѕершоджерела
*Polyb., ≤, ≤≤(перша пун≥чна в≥йна), III,VII-XI(друга пун≥чна в≥йна); **Diadorus, fr.I, XXII-XXIV(перша пун≥чна в≥йна); ***Appianus, Hannibalica, Iberica, 4-38, 6-67, Sicilica, 3-5 (друга пун≥чна в≥йна); ****Digesta, XXXIII, 7, 20.
≤≤ ћонограф≥чна л≥тература
1 ¬иппер –.ё. ќчерки истории –имской империи. »зд. 2-е. Ѕерлин 1923.
2 ∆ебелев —.ј. ƒревний –им, ч.I. ÷арска¤ и республиканска¤ епоха. II. 1922
3 «елинский ‘.‘. –им и его религи¤ (в сборнике: «елинский ‘.‘. »з жизни идей. “. ≤≤≤. —оперники христианства. —татьи по истории античных религий. —пб. 1910)
4 осарев ј.». –имское частное право. Ђ«акон и правої »здательское объединение ЂёЌ»“»ї ћ. 1998
5 ћашкин Ќ.ј. »стори¤ древнего –има. ќ√»« √осударственное издательство политической литературы 1948
6 —ергеев ¬.—. ќчерки по истории древнего –има. „. I. ћ.1938
7 „ерниловский «.ћ. ¬сеобща¤ истори¤ государства и права. ћосква: ёрист, 1996.
≤≤≤ ƒов≥дникова л≥тература, пос≥бники та пер≥одичн≥ виданн¤
1 ¬сеобща¤ истори¤ государства и права. ѕод ред. . ». Ѕатыра. ћосква: Ѕылина, 1996.
2 ћетодическое пособие по изучению курса основ римского права. —оставитель ≈. ј. —крипилев. ћосква. 1995.
3 –имское частное право: ”чебник/под ред. ѕроф. ».Ѕ.Ќовицкого и проф. ».—.ѕеретерского. Ц ћ.: ёриспруденци¤, 1999. Ц 512с.
4 ’рестомати¤ по всеобщей истории государства и права. ѕод.ред. „ерениловского «.ћ.. ћосква: фирма √ардарика, 1996.
5 Ёнциклопедический словарь, том XXVI-а. »здатели: ‘.ј.Ѕрокгауз, ».ј.≈фрон, —.-ѕб.1899
|